Нескінченна історія

Бастіян до болю закусив губу. Атрею і Фухур заціпені­ло дивилися перед собою. Вони мовчали, однак Бастіян прекрасно знав, про що вони думають. І те, що вони нама­галися не виявляти своїх почуттів, ще дужче його розлюти­ло. Однак зараз був не той момент, аби з’ясовувати стосун­ки. Нагода ще трапиться. Згодом.

- Я в жодному разі не піддамся на Ксаїдин шантаж, це, мені здається, зрозуміло, - голосно звернувся він до посла­нців, що згромадилися довкола нього. - Ми мусимо негайно виробити план, як чимшвидше визволити трьох в’язнів.

- Це буде нелегко, - висловив здогад Іллюан, джин з орлиним дзьобом. - Навіть усі разом ми не дамо ради з ти­ми чорними напіввелетнями, у цьому ми вже переконали­ся. І навіть якби ти, повелителю, і Атрею, і його щастедра- кон - якби ви утрьох повели нас у бій, а тоді билися з нами, все одно ми не змогли би взяти приступом замок Горок або здобули б його дуже нескоро. А життя трьох лицарів - в ру­ках у Ксаїди, і як тільки вона помітить, що ми на неї напа­даємо, то негайно їх уб’є. Я в цьому не сумніваюся.

- У такому разі, треба робити так, щоби вона нічого не помітила, - сказав Бастіян. - Ми мусимо напасти на неї зненацька.

- Але як? - запитав Троль Чотири Чверті, повернув­шись до Бастіяна своїм сердитим лицем, яке, треба визна­ти, виглядало доволі страшно. - Ксаїда напрочуд хитра, вона розгадає будь-який підступ і підготується до будь-якої несподіванки.

- Боюся, що саме так воно і буде, - сказав князь гномів. - Нас надто багато, коли ми вирушимо на Горок, вона не зможе нас не помітити. Такого наступу не приховаєш, на­віть уночі. До того ж вона мабуть, виставила чатових.

- Значить, - трохи подумавши, сказав Бастіян, нам треба використати це, щоби ввести її в оману.

- Що ти маєш на увазі, пане?

- Ви цілим караваном підете в інший бік, так, щоби виглядало, наче ви втікаєте, ніби відмовилися від спроб звільнити бранців і покинули їх.

- А як же бранці?

- Це ми з Атрею і Фухуром візьмемо на себе.

- Лише ви троє?

- Так, - сказав Бастіян. - Звісно, за умови, що Атрею і Фухур мене підтримають. Бо інакше я зроблю це сам.

Усі з захватом подивилися на Бастіяна. Ті, котрі стояли ближче до нього, пошепки переказували почуте тим, які стояли віддалік.

- Цей подвиг, повелителю, - вигукнув синій джин, - увійде в історію Фантазії, і не має значення, переможеш ти чи ні.

- Ви підете зі мною? - звернувся Бастіян до Атрею і Фухура. - Чи, може, у вас знову є якісь пропозиції?

- Ні, - тихо проказав Атрею. - Ми підемо з тобою.

- Тоді, - скомандував Бастіян, - хай караван готується вирушати зараз же, поки ще ясно. Караван відходитиме назад. Вам треба вдавати, ніби ви втікаєте. І покваптесь! Ми ж дочекаємося тут темряви. А завтра на світанку вас наздоженемо - всі разом, звільнивши трьох лицарів. Або не не повернемося взагалі. А тепер ідіть!