Нескінченна історія

Визирнувши з хатини, він розгледів у вранішньому ту­мані, який піднімався від річки, сім невиразних постатей. Двоє з них були піші, решта - верхи на різних тваринах. Бастіян тихенько розбудив своїх супутників.

Панове лицарі квапливо почепили мечі, а тоді всі разом вийшли з хатини назустріч прибульцям. Однак побачивши Бастіяна, новоприбулі вершники зіскочили на землю, а то­ді всі семеро одночасно віддали йому лицарський поклін, ставши на ліве коліно і низько схиливши голови. Усі разом загукали:

- Честь і слава Рятівникові Фантазії Бастіянові Баль- тазарові Буксу!

Треба сказати, що прибульці виглядали доволі-таки химерно. В одного з двох піших була надзвичайно довга шия, її увінчувала голова з чотирма обличчями - по одному на кожну сторону світу.

Перше лице було веселе, друге - сердите, третє - сумне, а четверте - напівсонне. І хоча кожне з облич було застигле і незмінне, як маска, однак довгошиїй прибулець міг пове­ртатися до співрозмовника саме ти обличчям, яке в цю мить найбільше відповідало йог настрою. То був Троль Чо­тири Чверті, або ж, інакше Темпераментник.

Другий піший належав до істот, яких у Фантазії нази­вають Кефалоподами, або ж Головоногами, і він мав лише голову, що трималася на двох довжелезних тонких ногах, тобто тулуба і рук у нього не було. Головоноги постійно у русі, завжди в дорозі, вони не мають жител. Здебільшого вони пересуваються величезними зграями по багато сот осіб, та зрідка їх можна зустріти і поодинці. Живляться вони травою. Той, котрий уклонився Бастіянові, був черво­нощокий і здавані ще зовсім юним.

Решта троє, які сиділи верхи на конях (щоправда, ті коні були завбільшки з козу), були: гном, шельмотінь і ди- кішка.

Гном носив на голові масивний золотий обруч і, мабуть, був у гномів князем або й королем. Розгледіти шельмотінь було надзвичайно важко, бо, власне кажучи, ця істота складалася з самої лише тіні, яка існувала сама собою. Ди- кішка мала котяче личко і довге золотисте волосся, що спа­дало додолу, наче розкішний плащ. Тіло дикішки зверху донизу було вкрите таким же золотистим хутром. Вона була не більшою за п’ятирічну дитину.

Четвертий з вершників (він їхав верхи на буйволі) по­ходив із краю сасафраніїв, які народжуються зовсім стари­ми і помирають, коли стають немовлятами. У нього була довга сива борода, лисина і зморшкувате лице, а це означа­ло - за сасафранськими мірками, - що він був іще дуже юний, може, десь Бастіянового віку.

Синій джин приїхав на верблюді. Він був худий, висо­кий і носив велетенський тюрбан. Постать у нього була ціл­ком людська, проте могутній оголений торс здавався виго­товленим із яскраво-синього блискучого металу. Замість носа і рота джин мав масивний і кривий орлиний дзьоб.

- Хто ви такі, і чого вам треба? - виклично і непривітно запитав Гікріон. Здавалося, церемонне і надзвичайно ша­нобливе привітання нітрохи не переконало його в добрих намірах цих відвідувачів; він був єдиний, хто і далі не від­пускав руків’я свого меча.