Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Істина та Природа уособлюють жахливе тло реальності, яку воля до істини за будь-яку ціну хотіла б відокремити від її покривала, тобто від світу видимості, форми та мистецтва.

Вислови, обрані тут для того, щоб говорити про сором’язливість Істини, є проблематичними. Їх можна зрозуміти, на мою думку, лише усвідомивши усю іронію, яку вони містять. Насамперед «загадки» та «непевності» Природи постають тут як покривала, завдяки яким вона захищає свою сором’язливість, проте вони, водночас, видаються засобами спокуси. Це відсилає до посмертно опублікованої поеми Ніцше, що стосується Істини: «Істина є жінкою. Нічого більше. Хитра у своїй сором’язливості. […] Її потрібно брати силою, цнотливу Істину!»[1032]. Ми бачимо, що формули і образи Ніцше, як і завжди, є двозначними[1033]. Потрібно поважати сором’язливість Істини чи її потрібно брати силою? Знання глибини, як ми казали, примирить крайнощі: потрібно мати героїчну сміливість розкрити істину світу, яким він є, з його силою смерті та силою творення, і, одночасно, поважати сором’язливість Істини шляхом укривання її за допомогою мистецтва та краси, адже життєва ілюзія та покривала видимості невіддільні від істини.

Проте чому Ніцше каже, що Істина є жінкою, яка має досить підстав (Gründe) не давати зазирнути у свої підстави (Gründe)? Адже у контексті, пов’язаному зі цнотливістю, на місці другого Gründe очікують побачити слово, що позначає жіночий статевий орган. Щоб усунути цей парадокс, Марк де Льоне пропонує наступний переклад: «Чи не є істина жінкою, яка стоїть на тому (est fondée), щоб не давати побачити свій низ (fondement)»?[1034] Цей переклад викликає чимало заперечень. Насамперед, Gründe стоїть у множині, тоді як fondement — в однині. До того ж, надавати німецькому слову Gründe фізіологічний чи анатомічний сенс французького слова fondement — «низ», «зад», є, на мій погляд, неможливим, тим більше, що не йдеться про виставляння на показ жіночого статевого органу. На мою думку Ніцше, завдяки цьому повторенню, хотів іронічно відмовитися від метафори, щойно вона окреслилась. Можна порівняти Істину з жінкою, проте не потрібно забувати, що йдеться все таки про Істину. Ніцше, звичайно, хотів здивувати читача, який очікував слова із сексуальною конотацією та дочекався лише повторення слова «підстави». Адже у класичному уявленні про Істину найсуттєвішим, найінтимнішим, найглибшим є її підстави, раціональні принципи, які, теоретично, покликані надавати їй чинності. Проте воля до істини за будь-яку ціну хоче пояснити усе, знайти найглибші підстави. Обігруючи ще раз слово Grund, Ніцше викриває небезпеку цієї настанови у посмертно опублікованій поемі: «Йдуть до свого кінця (zugrunde) коли щоразу доходять до підстав кінцевих (zu den Gründen)»[1035]. Це є іншим способом викривати нелюдський та небезпечний характер волі до істини за будь-яку ціну. Як Руссо, який у іншому контексті заявляв, що природа «вирішила вберегти нас від науки, так само як мати вириває з рук своєї дитини небезпечний предмет»[1036], так само Ніцше вважав, що Істина має досить підстав не давати зазирнути у свої кінцеві підстави, у свою сутність, адже їхнє знання становить небезпеку для людини. Потрібно, таким чином, поважати її «сором’язливість», тобто, як це робили греки, «сміливо зупинятися на поверхні, […] вірити формам, звукам, словам, усьому Олімпу видимості»[1037], естетичному аспектові природи.