«Аристократ» із Вапнярки

— Ковбик цікавився вами. Обіцяв піти у відпустку. А що це означає — гадаю, вам розшифровувати зайве. За нього залишається Нещадим. Профспілка при всій любові і приязні до вас, Грак, буде безсила.

У льоху повисла підвальна тиша. Грак мовчки сопів і цим порушував тишу у погребі Філарета Карловича Чудловського.

— Тесть, я дивлюсь, до вас почав позитивно ставитися: охороняє вас з рушницею і з псом. Такої честі не мав, здається, навіть Аль Капоне... Принаймні Цербера при цьому не було.

— Смієшся, Сідалковський. А як мені жити з нею.

— Ви, Грак, мені починаєте не подобатися. Ви хочете, щоб я вас розлюбив. Великі йшли на ще більші жертви...

— Я невеликий.

— Ви невисокий, але можете бути великим. Для цього у вас є всі дані. Я сказав усе,— Сідалковський підвівся і випростався.— Вибирайте з двох одне: красуню Цірцею чи пригоди Одіссея на шляху за золотим руном. У вас направлення куди, Грак? У Казахстан чи в таврійські степи? Там і там, між іншим, водяться вівці.

— Ти блазень, Сідалковський. Замість того, щоб щось порадити, ти насильно примушуєш мене одружуватися! Ти розумієш це чи ні? — Грак зірвався з місця і широко розставив ноги у великих черевиках.

— Тільки без жестів, Грак,— запропонував Сідалковський.— Істерик я теж не люблю. Чого ви конкретно хочете від мене?

— Я хочу знати, як би ти вчинив на моєму місці, а ти...

— Я вибрав би Зосю. Вона миле й покірне створіннячко. Вона буде вам вірною дружиною. Такі на зраду нездатні. Вона — не ви. Правда, трохи довгувата, але Модерніст же вмирає за нею, як Гойя за Махою.

— У художників свої смаки. Я не художник...

— Я знаю. Ви ветеринар. Але будьте, Грак, скромніші. Не підкреслюйте мені це постійно. Стратон Стратонович мав рацію, коли казав: «Грак від скромності не помре. Це йому не загрожує». У вас її справді мало, як і фантазії. Ідеалізуйте, Грак. Дружину треба обожнювати. Хоча б в уяві. І ви побачите: вона стане кращою, ніж є. У вас убога уява. Я сказав би, ветеринарна, хоч ви цим і пишаєтесь...

— Йди ти до біса!

— Грак, ви постійно лаєтесь. Лайка — це невихованість. Лайка — це аргументи переможених. Між іншим, я вас повинен попередити, якщо ви не викинете білий прапор у вигляді заяви до загсу, з цього котла вам неушкодженим не вирватися. Сили далеко не рівні. Генерал настроєний досить агресивно. Сьогодні вранці ви одержали останню краплю води. На розсолові довго не протягнете. Прорвати оборону вам не вдасться. Цербер вдруге обдурити себе не дасть. Собаки — не люди, вони таких штучок не прощають,— Сідалковський глянув на стелю і поморщився.— Пробачте, Грак, але я тут довго не можу. Кажуть, радикуліт скручує навіть такі гарні фігури, як у мене. Окрім цього, я не можу витримувати такого сусідства,— він показав на стелю, по якій повзли слизькі слимаки.— Як ви з ними співіснуєте, Грак?

Грак мовчав, дивлячись на стелю, ніби тільки тепер помітив, що вона не вимощена метласькими плитками.