Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
«Дуже добре, щодо цього ми подумаємо, — сказав фін, — але зараз я прошу Вас вибрати з цієї купи документів лише Ваші особисті».
Знайти свої документи Шатравці було неважко, і фін, перевіривши й переконавшись, що це саме ті папери, дозволив йому повернутися до своєї кімнати.
День утікачі провели в бараку, а вночі їх посадили у машини й повезли через заснуле місто. Шатравка і Романчук їхали разом. Романчук спитав російськомовного конвоїра, що сидів поруч із водієм: «Ви збираєтеся повернути нас назад?»
«Не можу сказати точно, — відповів той. — Це з’ясується в понеділок, за два дні».
Авто під’їхало до двоповерхової будівлі, і Шатравку з Романчуком провели всередину. Це була міська в’язниця. Втікачів зустрів рудобородий фін — мабуть, черговий, який розвів їх по камерах. Шатравка ліг на ліжко, але спати йому не хотілося. Він став дивитися у вікно, забране товстими вертикальними ґратами. За якийсь час він побачив надворі рудобородого фіна — той ішов у напрямку жовтого будинку, що виднівся вдалині. Поступово в будинках гасло світло, місто затихало. Лише якийсь песик пробіг повз огорожу в’язниці — він теж не спав, як і четверо прибульців із Радянського Союзу. Через двері камер вони розмовляли між собою, обмінюючись враженнями. Всі були приголомшені красою Фінляндії та визнали, що залюбки залишилися б тут жити до кінця своїх днів. Коли ж мова зайшла про можливість бути переданими назад до СРСР, всі виявили таку саму одностайність: краще назавжди залишитись у цій в’язниці, ніж повернутися до Радянського Союзу.
Вранці рудобородий фін приніс кожному з них невеличкий сніданок. Після сніданку фіни розпочали допити. Шатравку допитував приязний світловолосий молодик. Перекладачем був старший чоловік — викладач російської мови з місцевої школи.
Слідчий запитував, безперервно друкуючи на машинці відповіді Шатравки. Той розповів, як радився з юристом щодо можливості легального виїзду з Радянського Союзу, як намагався уникнути призову до армії, як порізав себе і як його запроторили до психіатричної лікарні.
«Тож ви розумієте, — говорив Шатравка слідчому, який продовжував друкувати, — якщо ви мене повернете, психлікарня мені гарантована».
Слідчий спитав Шатравку, чому він так прагнув поїхати з СРСР. «У вас там так багато гарних жінок, особливо в Ленінграді», — сказав він з усмішкою.
«Було багато причин, — відповів Шатравка цілком серйозно. — Щоденна комуністична пропаганда, від якої майже ніде подітися; наклепи та утиски чесних і порядних людей — наприклад, кампанія проти академіка Андрія Дмитровича Сахарова; низькі зарплати та загроза потрапити за ґрати за відмову працювати на державу, тобто узаконене рабство; а також той факт, що закриті кордони роблять країну схожою на концтабір».
На слідчого відповідь Шатравки, схоже, справила враження.
«Ви збираєтеся нас повернути?» — спитав Шатравка.
«У нас немає вибору, — відповів слідчий. — Ми маємо угоду з СРСР про повернення порушників кордону. Якби Ви були туристом і попросили політичного притулку, ми б Вам його надали».
Наприкінці слідчий дав Шатравці документ, надрукований фінською мовою, й попросив підписати його. Шатравка підписав, і його відвели назад до камери. Наступного дня його і трьох його супутників привезли до фінсько-радянського кордону.
Після того, як Шатравка сердито вирвав свою руку у фінського слідчого, двері мікроавтобуса зачинилися за ним, і всі машини з утікачами рушили. Проїхавши ще кількасот метрів лісом, колона загальмувала перед шлагбаумом, який позначав радянський кордон, і фінський офіцер із кількома конвоїрами підійшов до червоного «вольво», в якому сидів Сивков. Той незграбно виліз із машини, піднявся перший шлагбаум, потім другий, і Сивков опинився на тому боці.
Шатравка, розлючений до нестями, підскочив і вибив ногою вікно мікроавтобуса, яке вилетіло на асфальт разом із гумовим ущільнювачем. Фіни, що сиділи в автобусі, залишилися незворушними, ніби нічого й не трапилося. «Суомі швайн!» — вигукнув Шатравка й став плюватися через вибите вікно. Але після цього спалаху гніву він уже нічого не міг зробити, щоби відвернути неминуче.
До мікроавтобуса підійшов офіцер і сказав: «Виходьте». Шатравка вийшов, у супроводі фінів перетнув кордон і опинився в Радянському Союзі, залишивши позаду Фінляндію і весь Захід.
«Як Ваше прізвище?» — спитав худорлявий радянський полковник, який зустрів Шатравку. Поруч стояли низенький, схожий на свиню майор і дві групи по троє прикордонників із «ка-лашниковими».