Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Невже?
— Ось, наприклад, ця стаття. — Мікаель дістав вечірню газету за минулий тиждень. — Джерело в слідчих органах стверджує, що Лісбет неосудна, внаслідок чого газета починає мудрувати про її душевне здоров’я.
— Я читав статтю. Це бредня.
— Отже, ви не вважаєте Саландер божевільною?
— Із цього приводу я висловлюватися не можу. Зате мені відомо, що жодних психіатричних експертиз не проводилося. Отже, в статті написана нісенітниця.
— Добре. Але я можу документально довести, що ці відомості видав поліцейський на ім’я Ханс Фасте, що працює на прокурора Екстрьома.
— Он воно що.
— Екстрьом вимагатиме, аби процес відбувався за зачиненими дверима, а це означає, що нікому зі сторони не дадуть вивчити й оцінити докази проти Саландер. Але що ще гірше… оскільки прокурор ізолював Лісбет, вона не зможе зібрати матеріал, який їй необхідний для організації захисту.
— Якщо я правильно розумію, цим повинен займатися її адвокат.
— Лісбет, як ви напевно вже встигли помітити, вельми своєрідна людина. Вона має таємниці, в які я посвячений, але не маю права посвячувати Анніку. Лише сама Лісбет може вирішити, чи хоче вона вдатися в суді до такого захисту.
— Авжеж.
— І щоб мати можливість прийняти рішення, їй потрібно ось це.
Мікаель поклав на столик кишеньковий персональний комп’ютер «Палм Тангстен ТЗ», що належав Лісбет Саландер, і зарядний пристрій.
— Це найважливіша зброя з арсеналу Лісбет. Вона їй необхідна.
Андерс Юнассон підозріло поглянув на кишеньковий комп’ютер.
— Чому б не передати його її адвокату?
— Тому що лише Лісбет знає, як дістатися до доказів.
Андерс Юнассон довго сидів мовчки, не торкаючись до комп’ютера.
— Дозвольте мені розповісти вам про доктора Петера Телебор’яна, — сказав Мікаель, дістаючи папку, де в нього зберігався весь важливий матеріал.
Вони просиділи, стиха перемовляючись, понад дві години.
На початку дев’ятої вечора, в суботу, Драґан Арманський покинув офіс «Мілтон сек’юриті» і дійшов до синагоги парафії Сьодер, розташованої на Санкт-Польсґатан. Він подзвонив, відрекомендувався, і рабин особисто впустив його досередини.
— У мене тут призначена зустріч із знайомим, — сказав Арманський.
— Вам на другий поверх. Я вас проведу.
Рабин запропонував Арманському ярмулку, яку той нерішуче все ж начепив. Він виховувався в мусульманських традиціях, тож носіння ярмулки і відвідини синагоги до щоденних звичаїв його сім’ї не входили. З ярмулкою на голові він почувався незручно.
Ян Бубланськи теж був у ярмулці.
— Привіт, Драґане. Спасибі, що знайшов час. Я попросив рабина виділити нам кімнату, щоб ніхто не заважав розмовляти.
Арманський усівся навпроти Бубланськи.
— Очевидно, у тебе є вагомі причини для такої таємничості.
— Я не ходитиму околяса. Мені відомо, що ти друг Лісбет Саландер.
Арманський кивнув.
— Я хочу знати, що ви з Блумквістом затіваєте, щоб допомогти Саландер.
— Чому ти думаєш, що ми щось затіваємо?
— Тому що прокурор Ріхард Екстрьом дюжину разів запитав мене, якою мірою ви в «Мілтон сек’юриті» в курсі розслідування справи Саландер. Він цікавиться не для жарту і непокоїться, аби ти не викинув чогось такого, що вплине на позицію ЗМІ.
— Гм.
— А коли Екстрьом непокоїться, отже, він побоюється або знає, що ти щось затіваєш. Або, принаймні, що теж можливо, розмовляв з кимсь, хто цього боїться.
— З кимсь?
— Драґане, не гратимемо в хованки. Ти знаєш, що стосовно Саландер у дев'яносто першому році було вчинено протизаконні дії, і я побоююся, що під час суду це повториться знову.
— Ти — поліцейський у демократичному суспільстві. Якщо маєш якусь інформацію, тобі слід діяти.
Бубланськи кивнув.
— Я й збираюся діяти. Питання в тому, як.
— Розтлумач, чого ти хочеш.
— Я хочу знати, що ви з Блумквістом задумали. Здається мені, ви не сидите склавши руки.
— Це складно. Звідки мені знати, чи можу я тобі довіряти?
— Існує звіт дев’яносто першого року, який виявив Мікаель Блумквіст.
— Я з ним ознайомився.
— У мене більше немає доступу до звіту.
— У мене теж. Обидва примірники, що були в Блумквіста і його сестри, зникли.
— Зникли? — перепитав Бубланськи.
— Примірник Блумквіста викрали, вдершись до його квартири, а копія Анніки Джанніні пропала під час розбійного нападу на неї в Ґетеборзі. Все це сталося того ж дня, коли вбили Залаченка.