Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Я з цим категорично не згодна.
— Нас це більше не стосується. Ми відключені від історії Саландер.
— А Ханс Фасте підключений. Яне, якщо ці мерзотники ще раз зазіхнуть на Саландер, я звернуся до ЗМІ.
— Ні, Соню. Не варто. По-перше, у нас більше немає доступу до звіту, і, отже, твої твердження виявляться бездоказовими. Ти просто виставиш себе чокнутою, і тоді твоїй кар’єрі кінець.
— Звіт у мене як і раніше є, — тихо сказала Соня Мудіґ. — Я зняла копію для Курта Свенссона, але ще не встигла йому віддати, коли генеральний прокурор почав відбирати в нас копії.
— Якщо ти видаси інформацію про звіт, тебе не просто звільнять, тебе звинуватять у посадовому злочині й у видачі ЗМІ засекреченої інформації.
Соня Мудіґ секунду посиділа мовчки, вдивляючись у свого начальника.
— Соню, ти нічого не робитимеш. Обіцяй мені.
Вона вагалася.
— Ні, Яне, обіцяти я не можу. У всій цій історії є щось підозріле.
Бубланськи кивнув.
— Так. Вона підозріла. Але ми не знаємо, хто зараз наш ворог.
Соня Мудіґ схилила голову набік.
— А ти збираєшся що-небудь зробити?
— Це я з тобою обговорювати не збираюся. Покладися на мене. Зараз вечір п’ятниці. Влаштуй собі вихідні. Іди додому і вважай, що цієї розмови не було.
В суботу, о пів на другу, охоронець Ніклас Адамссон відірвав погляд від підручника економіки, з якої мав через три тижні складати іспит. Він почув звук обертових щіток візка, що злегка торохтів, і подумав, що це кульгає чорномазий прибиральник. Той завжди ввічливо вітався, але був неговіркий і ніколи не сміявся, коли Ніклас намагався з ним пожартувати. Ніклас побачив, як той дістав пляшку «Аякса», двічі бризнув на стійку чергового і начисто витер ганчіркою. Потім узяв швабру і кілька разів пройшовся нею довкола стійки в тих місцях, куди не діставали щітки візка. Ніклас Адамссон знову втупився в книгу і читав далі.
За десять хвилин прибиральник дістався до місця Адамссона в самому кінці коридору. Вони кивнули один одному. Адамссон підвівся, дозволивши прибиральнику промити підлогу довкола стільця перед дверима палати Лісбет Саландер. Ніклас бачив прибиральника майже щодня, коли наставала його черга сидіти на цьому посту, але ніяк не міг запам’ятати його ім’я — якесь типове для арабів і подібних до них. Водночас особливої необхідності перевіряти у нього посвідчення Адамссон не відчував. З одного боку, в кімнату ув’язненого чорномазий не входить — там уранці наводить лад одна з прибиральниць; а з другого — кульгавий прибиральник навряд чи міг становити якусь серйозну загрозу.
Упоравшись із справами в кінці коридору, прибиральник відімкнув двері поряд з палатою Лісбет Саландер. Адамссон скоса зиркнув на нього, але не побачив у тому чогось незвичайного, не схожого на щоденну рутину. В кінці коридору була комірчина для інвентарю. У наступні п'ять хвилин чорномазий спорожнив відро, почистив щітки і наповнив візок пластиковими пакетами на сміттєві кошики. Потім закотив візок у комірчину.
Ідріс Хіді знав про присутність у коридорі охоронця. Цей білявий хлопець років двадцяти п’яти зазвичай сидів там два чи три дні на тиждень, читаючи книги з економіки. Хіді зробив висновок, що той працює в охороні на півставки, паралельно навчаючись в університеті, і що він не надто цікавиться тим, що відбувається довкола.
Що робитиме Адамссон, якщо він раптом спробує увійти до палати Лісбет Саландер?
І чого, власне, добивається Мікаель Блумквіст — це також займало Ідріса Хіді. Зрозуміло, Ідріс читав про Мікаеля в газетах і відразу пов’язав його з Лісбет Саландер, яка перебуває в коридорі 11-С. Він гадав, що його попросять що-небудь їй пронести, — в такому разі йому довелося б відмовитися, оскільки він не мав права до неї входити і навіть ніколи її не бачив. Проте отримана пропозиція його очікувань не виправдала.
Нічого нелегального в завданні Ідріс не побачив. Поглянувши скоса в прочинені двері, він побачив, що Адамссон знов сидить на стільці перед дверима, заглибившись у книгу.
Ідріс не помітив поблизу ні душі, як, утім, було майже завжди, адже комірчина містилася в глухому куті коридору. Він дістав з кишені робочого халата новий мобільний телефон «Соні Ерікссон Z600». Ідріс Хіді бачив такий у рекламному оголошенні і знав, що апарат коштує приблизно три з половиною тисячі крон і забезпечений усіма премудростями мобільного ринку.
Поглянувши на дисплей, Ідріс відзначив, що телефон у робочому стані, але сигнал виклику вимкнено — як звуковий, так і вібраційний. Він став навшпиньки і відгвинтив круглий білий ковпак, що прикривав вентиляційний отвір, який сполучав комірку з палатою Лісбет Саландер. Потім помістив телефон в отвір так, щоб його не було видно, — так, як просив Мікаель Блумквіст.