Рутенія. Повернення відьми
- Автор: Климчук Віталій
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5535-4
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Рутенія. Повернення відьми». Краткое содержание книги:
Князі правлять державами казкової землі Укранії, пліч-о-пліч з ними — мудрі відьмаки. Лісами мандрують чугайстри, полісуни, мавки, в річках живе плем'я русалок, під землею сховалися рахмани й могутні Великі Полози. Але й капосні злидні дошкуляють людям, і жорстокі песиголовці причаїлися біля кордонів… Такий світ Яв, а ще є світи Прав і Нав. Всіх їх поєднує Світове Дерево, основа Всесвіту.
Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі — чугайстер Віт, русалинка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін — та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування…
Поєднання захопливих пригод і поетичного світосприйняття — таким є сучасне українське фентезі. Алегоричною мовою оповідає воно читачеві про вічні цінності, моральні й культурні.
Танок, що дає сили. Танок, що вселяє віру!
Там — там-там — там-там…
Ритм, що сповнює наснагою і жагою перемоги!
Там — там-там — там-там…
Музика, що веде у бій проти зла!
Там — там-там — там-там…
Аркан. Танець воїнів-переможців!
Рутенія витягла з-за пояса бартку, й та засяяла рівним світлом. Рутенія переступала урвища, долала ями і каміння, впевнено обходила калюжі розплавленого скла і без страху вдихала чорний дим. За нею йшли її щит Золота і цілитель Віт.
Ахруман метнув чергову брилу. Вона врізалась у зміїну голову, і з голосним хрустом проломила її. Змія похиталась у повітрі, завмерла і впала. Земля здригнулась, і повітря загусло. Матір Змій переможена…
Вона ще дихала.
Відьмина рука сама шугонула до кишені і щосили стисла дарований полозом камінь. На диво швидко камінь відповів: потеплішав, заколов у руку й доніс далекий голос:
— Я йду… Я все бачив… Я йду…
Відьма відпустила камінь. Горинь прийде і допоможе Змії.
Тим часом їх помітив і Ахруман.
— Я здолав богиню! Я здолав Матір Змій! То чи зупинить мене якась відьма?
І підняв ногу, щоб наступити на Рутенію.
Відьма крикнула, замахнулась і виросла до Ахруманових розмірів. Золота перетворився на палахкий щит і опинився у відьминих руках. Віт обернувся на яскраву жовту кулю.
Ахруман відступив. Ударив. Рутенія підставила щит, і той завиграшки відбив палицю. Ворон не спинив рух відбитої палиці, а продовжив його й у розвороті наніс удар по нозі. Миттю жовта куля кинулась до рани, затягнула її.
Рутенія стояла непорушна, неушкоджена. Ахруман, виснажений попередніми битвами, хитався.
Їй хотілося кричати, просто в обличчя ворогу. Що вони не дадуть йому дістатись каменя. Що вона знайшла відповідь на своє питання, вона зрозуміла, що він не лише був, але й лишається звичайною людиною, якою рухають звичайні людські потреби і бажання. Що його перемога стане його кінцем. Бо не буде більше над ким вивищуватись. Він стане богом, а куди далі? Він зітре з лиця землі добро, але з ким він тоді буде боротися? Над ким пануватиме? Йому ніколи не вдасться втамувати всеохопну жагу до влади, яка ростиме, ширитиметься і проковтне згодом і його самого!
Але вона нічого не сказала. Натомість замахнулась сокирою. Щось срібне і дрібне кинулося навперейми.
— Не вбивай! — кричало воно тонким голоском. — Бо з ним помру і я, і Дзеванна!
«Русана!» — здогадалась Рутенія, і відчула, як напнулися нитки, що живили чугайстра. Це Боримисл відчув її присутність.
Ахруман зареготав:
— Ти… ха-ха… не можеш мене… ха-ха-ха… вбити! Здолавши мене, ти загубиш друзів! Ти уб’єш Дзеванну! Ти готова, відьмо?
Рутенія зблідла. А Ворон наче напився живої води: міцно став на ноги, взяв до рук палицю.
— Ти нічого не можеш. Навіть нападати. Кожен твій удар випиватиме сили, але не у мене, а у Дзеванни! Тож подумай!
Він ударив. Потім ще і ще. Рутенія відступила. Краєм ока вона побачила, як поруч із тілом Матері Змій з’явився Горинь.
Палиця поцілила Рутенії у скроню, і вона впала. Ворон не дав отямитись і гамселив її на землі.
Відьма не боронилась. Як вона могла обирати? Хто дав їй право? Вона не бог. Кому лишитися жити? Дзеванні чи світові? Забрати життя у Дзеванни і врятувати світ? А як не вдасться? Лишити Дзеванні життя, але загубити своє життя й світ? Як вона житиме у тому новому, Ахрумановому, світі? Чому вона має вибирати? Чому?!
Ворон, упевнившись, що відьма не чинить спротиву, підніс палицю для останнього удару. В його очах уже палали переможні вогники. Ось палиця вже коло відьминої голови. Ось вона на волосину від її ока…
Музика. Ритм. Аркан.
Золотий диск рвонувся з відьминої руки і відбив палицю. Рутенія скочила на ноги і щосили штовхнула розгубленого Ворона. Підхопила щит, подумки сказала йому: «Дякую, Золото!» і вдарила гострим краєм у щелепу Ворогові. Той впав на землю. Підвівся, викачуючи рештки сили з русалинки:
— Ти її вб…
Він не встиг доказати — впав лицем на землю. То Горинь скрутив його ноги петлею, не даючи ворухнутися. Рутенія щосили вдарила Ворона по голові, і він знепритомнів.
Срібна пляма підлетіла, і Рутенія розгледіла в ній дівочу постать. Та сумно сказала:
— Ти зробила правильний вибір… Чого варті два життя проти існування всього світу? Тепер я навічно лишуся тут… А Дзеванна…