Рутенія. Повернення відьми
- Автор: Климчук Віталій
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5535-4
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Рутенія. Повернення відьми». Краткое содержание книги:
Князі правлять державами казкової землі Укранії, пліч-о-пліч з ними — мудрі відьмаки. Лісами мандрують чугайстри, полісуни, мавки, в річках живе плем'я русалок, під землею сховалися рахмани й могутні Великі Полози. Але й капосні злидні дошкуляють людям, і жорстокі песиголовці причаїлися біля кордонів… Такий світ Яв, а ще є світи Прав і Нав. Всіх їх поєднує Світове Дерево, основа Всесвіту.
Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі — чугайстер Віт, русалинка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін — та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування…
Поєднання захопливих пригод і поетичного світосприйняття — таким є сучасне українське фентезі. Алегоричною мовою оповідає воно читачеві про вічні цінності, моральні й культурні.
І побачила за кілька кроків від себе Добровіна. Той бився. Крутив у повітрі палицею, нападав і ухилявся. Падав і підводився. От тільки супротивника у нього не було. Принаймні Рутенія його не бачила. Вона взяла за руку Боримисла, і вони підійшли до Добровіна ближче.
Тепер і Боримисл його бачив. Він схопив його за руку, коли він учергове піднімав палицю для удару. Добровін спробував вирватись, та Боримисл тримав міцно.
— У нас інший бій, Добровіне. — сказав він тихо, і з відьмачих очей спала полуда.
Добровін сперся на палицю. Сумно подивився на оповитих туманом Боримисла і Рутенію. Прислухався до ґвалту на городищенських валах.
Дзеванну навідали по черзі мама, Золота, Віт і Бось. Вона трималася. Прислухалася. Придивлялася. І розуміла — це теж туман. Це теж мана, облуда. Та все одно на серці ставало тепліше від милих серцю облич. Хай і породжених туманом.
Добровін зайняв своє місце на капищі.
— Я мушу проказати молитву Чорнобогові. Так каже книга Невір-землі. Та я не можу осквернити наш шлях чорними словами. Я не вірю, що шлях до Світового Дерева, хай і через Наву, відкривається лиш чорнобожим слугам. Тому хай це буде молитва білим богам, богам справедливості і чистоти!
І вони почали молитися. Слова самі спливали з Рутиних вуст. Вона ніби знала їх усе життя, хоча саму молитву чула вперше.
І читав Ахруман молитву Чорнобогові. Моторошно стало Дзеванні. Хотіла вуха затулити, та не могла. Руки не слухались.
Добровін витяг з-за пояса довгого ножа. Відпустив посох, за який вони трималися разом із Боримислом. І гортанним голосом прокричав у туман:
І полоснув ножем свою руку. Бризнула кров. Краплі її полетіли над капищем, впали на Золоту, на камінь, прорізали чорно-червоними струменями білий туман, засвітилися, спалахнули.
Жертву прийняли.
Ахруман впився зубами собі у вени, і щосили рвонув.
Чорна кров розлетілася бризками, прорізаючи туман, загорілася, запалала. Вже не кров струменіла з його жил, а червоний вогонь. Запахло горілим м'ясом.
Чорні боги прийняли жертву.
Світи скриплять. Час крутиться змієм, намагаючись перетворити коло у спіраль. Вогонь плавить годинник життя. Час горить. Старий час відходить, новий наступає. Весь гігантський механізм Усесвіту заворушився, щоб закрутити нове коло часу, нове коло життя.
Час-змій крутиться, прагнучи піймати себе за хвіст. Час-змій набирає обертів.