Втомлені гори

Під вербами, де носяться хрущі. І я радію, що не всі пропали, Що стронцій їх не винищив ще всіх, Бо ті хрущі моє дитинство знали І верби ті, що я садив для їх. А нелюди ще й досі травлять ріки, Забруднюють озера і моря, І пляшками з-під пива й пепсі-коли Закидали вже майже всі поля. 10.6.1990 р. НОТИ ЩАСТЯ Як би я хотів з тобою Десь у полі заблукать, І дивитись, як над нами В світ новий віки біжать. Як веселий в небі жайвір Гладить Сонечко крильми, Й сипле з неба ноти щастя, Щоб жили щасливо ми. 25.3.2000 р. МАНДАТ Наші люди зубожіють, А куди не подивись – Всюди форди, мерседеси, Чи було таке колись? Скрізь такі у всіх паркани, Що і в казці не знайдеш, Що конем уже й казковим Чорта з два перестрибнеш. От навіщо владі треба Недоторканий мандат? Щоб ніхто не зміг у неї Награбоване віднять... 7.11.2000 р. ЗАГАРБНИКИ Щоб дав Ющенко зарплату Всім панам, яку дав нам, То я певен, що в державі б Наступив давно вже храм. Й не було б в державі нашій, Ні інфляцій, ані криз, Ну хіба ж це для вкраїнців Ви скажіть, не був сюрприз? А то кущ собі зірвали Без усяких на те прав, Чом би їм й не шкірить зуби, Й не ловить по світу гав? 27.7.2000 р.-2006 р. НАС НЕ ПОДОЛАТИ! І хоч нам кругом підніжки, І хоч скрізь нам тумаки, Але ж ми народ терплячий, Недаремно ж – козаки. А тому, шануймось, люди! Бережім свій оберіг, Бо ніхто ще, навіть Цезар, Свій народ не переміг! 28.7.2000 р. ЕРУДИТИ На очі мов найшла вуаль, І того не помітили: Як це так трапитись могло, Що волю ми прокліпали? І хтозна-кого тут винить, Бо всі в нас ерудити, І вміли так заговорить, Що вже пора й на сполох бити! 6.4.2003 р. НОВЕ МИСЛЕННЯ У магазинах все було, Але купить не міг ніхто. І люди з голоду вмирали, Ті, що і сіяли, й орали. А що ж пани? А що пани? Сміялись голосно вони, Для них людина – не людина А"говорящая тварина". Ну а тварина – є тварина... Бери батіг, а можна й дрина І поганяй або доріж! Треба ножа? Дадуть і ніж. 28.12.1993 р. МИРНИЙ АТОМ Прийшла весна в своєму розмаїтті, І поле все джмелями загуло. І чорногуз з гнізда, що на повітці, Дививсь, неначе гетьман за село. Стоїть верба, пишається вбраннями, Яке подарувала їй весна, І світиться вона, немов вогнями, В ранкових променях садка. А над цією Божою красою Летять дощі з чорнобильських криниць, А дівчинка з тендітною косою Лежала під вербою тею ниць І плакала. А люди помирали. І смерть невидима носилась, ніби грім, Без запаху, без смаку. Мирний атом. Він як чума вривався в кожний дім. А на Хрещатику колони демонстрантів Кричали стоголосе – трай-ля-ля! І несли там на транспарантах – Всіх арештантів із Кремля. 26.4.1990 р. ПЕРШИЙ ЗЛОДІЙ Все начальство, скільки знаю, Щоб не крали – нам кричало. А самі оті орли Все, що бачили – тягли. Тож, хто більше всього крав, Той сьогодні першим став. Тож нехай живе Кравчук, Янукович, Медведчук... От чому ота вся свита Мчить, як стерво до корита. Кожен з них, як змій сичить, Вони знають, що робить. Видно, вкраденого мало Чи чогось ще не добрали. 24.9.2000 р. МИР І АТОМ Вже так давно зима пройшла, Але весна не наступила, Бо, видно, як вона ішла, Хтось наваливсь весні на крила. Скажіть, хто з мислячих людей Поставить мир і атом поруч? Хіба що лише аферист Або йому подібна сволоч. Поставить поруч атом, мир – Це всеодно, як "фрукт" і "геній", І це сьогодні скажуть всі – Навіть якби живий був Ленін. 28.4.1990 р. НОВОМУ ЦЕЗАРЮ Мої діти не будуть міністрами. Я не хочу, щоб їх кляли, Як вони будуть дудлить каністрами Спирт і чачу, як воду воли.