Втомлені гори

Бо ж треба якось дурнів вчить. 1.5.2006 р. СТОЮ НАВПРОТИ КДУ Сьогодні в парку я стою. Тарас Григорович Шевченко, Дивлюсь на постать я твою, Як до людей нагнувсь злегенька. Я знаю: думаєш про нас, І хочеш ти поговорити, Та заважають, як колись, У нас негідники й бандити. Чого ж іще від них нам ждать? Чого іще від них чекати? Хотів би в тебе запитать, Коли нам всім в похід збиратись? Скрізь транспаранти і Іуди, Кому ж ми служим, добрі люди? 30.8.1988 р. КОЛИ СЕРЦЕ ПАЛАЄ Коли серце палає коханням, Я не хочу, щоб гасли зірки, Хочу, щоб посміхалась кохана, Хочу, щоб посміхались жінки. Я не хочу, щоб білі берези Почорніли, як в Прип’яті ліс, І над світом палали пожежі, Ті, які підпалив комуніст. У голові гуде-гуде, Земля з-під ніг кудись зникає... Куди ж нас партія веде? Невже про це ніхто не знає? 8.8.1988 р. ЯКЩО Є ПЛЯШКА. . Нема такої квітки на землі, Щоб не подобалась мені. І жінки теж нема такої, Як пару пляшок є з собою. 10.5.2002 р. ЯКЩО ТИ ЛІДЕР Ти вже не лідер, просто – мрець, Хоч поки ще і жеребець. Бо той, хто трохи клепки має – Той свій табун не обкрадає. А ти? Що ти зробив з людьми, Чи знаєш ти, ким стали ми? О, ні! Не всі ще, як колись, За кусень хліба продались. Бо справжня все-таки людина Не тільки хлібом є єдина. Мудрість не в злі, а в доброті, Сила не в біцепсах, в умі. Мудрість шукають по крупині, Та не в кориті, там де свині. Якщо ти мудрість цю утямиш, Досягнеш величі і слави. Ще будуть червоніти люди, Що піддались на клич Іуди. А страх – це вічний стан рабів, Яких розділи до штанів, Якими правив Гітлер, Сталін І з Біблії відомий Каїн. 4.1.2005 р. ЯК ГРИБИ Люди бідують і бідують, А мерседеси, як гриби Після дощу, пани купують За наші біди і горби. Приїхали б та подивились, Як "бідні" слуги в нас живуть, Які хороми і паркани Навколо Києва ростуть! Навіть великі королі Таких не мали вілл, як ці. А ті, що звуться депутати, Вже переплюнули і Штати. І це усе – моя держава. Тому ото я і тужу, Що приписала нам дієту... Кому ж я, вибачте, служу? 4.4.2004 р. ЖАЙВІР НАД ПОЛЯМИ Жайвір над полями Сонечко вітає, Бо воно коханням душі наповняє. І летить той щебет, мов Ерота стріли, Тільки б ми кохались, тільки б ми раділи! А тому і поле росами палає, Бо жаринки в полі жайвір розкидає. 28.8.1988 р. НОВОМУ ЦЕЗАРЮ В шоковому стані Вся наша еліта, В шоковому стані – Наший Президент, Що народ не вибрав Нового бандита, Того, що народ наш Доконав би вщент. 4.11.2004 р. НУДОТА В нас все, що робили, – то все для народу. Як глянеш на річ ту, немов на гидоту. Чорнобиль, до прикладу, Київське море, Хіба ж то не дурість, хіба ж то не горе? Подивися збоку: аж жилки тремтять, Не знаєш, коли і кого вже вбивать, Бо ладні братки ті нас всіх заморить – В кого нема блату і серце болить. А люди щоб довше жили і раділи, В них ліки відняли й до нитки розділи. Бо голому, кажуть, мов, жить веселіше, Нічого не тисне і простору більше. То як же, скажіть, не любить таку владу, Де все по-знайомству й великому блату? 26.6.1996 р. КОМУ ТИ СЛУЖИШ? Отак як люди, так і вірші Є і від Бога, й сатани, Отож, як пишеш їх, то думай, Кому служитимуть вони? 19.5.1997 р. РАБИ І ГНОМИ Хто привик тягнуть з дитинства, Як же зможе вам давать? Як його привчила мати Грабувать і віднімать! І утямив він з роками, Що він – монстр, що він є хтось, Решта всі – раби і гноми, Бо в роду їх так велось. 13.9.2001 р. НОСИТЬСЯ СМЕРТЬ Наді мною промчавсь ураган Своїм чорно-кровавим потоком: Арзамас, Єреван, Фергана І Чорнобиль з прожареним боком. Над планетою носиться смерть,