Втомлені гори

Нехай краще траву косять косами, І волам заглядають під хвіст, Аніж стануть пихатими босами, Як сьогодні у нас комуніст. Нехай краще у полі зеленому Крутять всі кобилицям хвости, Аніж стануть іще одним Сталіним, Аби потім всім душі трясти. Нехай краще у полі під спекою Цілий день боронують поля І любуються в полі лелекою, Ніж дріматимуть там, як теля. Нехай краще, ніж здружаться з цезієм – Та щоб чорт їх таких забрав!!! Або стануть, не дай Бог, ще Цезарем, Щоб з-за них хтось прокляв ще й мене. 9.1.1990 р. ПРАЦЬОВИТИЙ Я все, що мав, те і роздав, А кажуть, що не працював. 11.3.1999 р. ШАХРАЇ Мої друзі гуляють у лісі, П’ють шампанське, горілку, коньяк. Всі вони поступили у партію, Я ж не хочу ніяк. Й не тому, що не п’ю я шампанського, Чи не хочу гульнуть, як пани – Бо себе і людей поважаю Тих, яких обкрадають вони. В них девіз: "Аби всіх обдурити". Я ж не можу терпіть брехунів, Бо не хочу я бути похожим – На партійних отих шахраїв. 9.8.1969 р. ПРАВО Кожен має право на своє життя, На курорт, на працю і на почуття. – Кожен має право,– так сказав Аллах. Та одне – на ділі, інше – на словах. Тільки про робочих чомусь всі мовчать, Бо у них найбільше прав, щоб працювать. І нехай хоч лобом б’ється об ослін – Прав на відпочинок не доб’ється він. А тому й не дивно, що ота вся свита, Як свиня погана, рветься до корита. А тому й не дивно, що усім панам Сочі за шкідливість, а робочим – БАМ. 23.4.1990 р. ВИНУВАТІ Ні краси, ні якості, ні кількості, Просто – запланована брехня. Ніби хтось навмисно коїть підлості, Щоб звернуть на масіньке ягня, Бо воно, що не кажіть – найменше. І про те усі повинні знать: Що найменші – вічно винуваті, Як вовки із ложками сидять. 21.4.1990 р. ПОЛЕ БИТВИ Моє вже жито перезріло, І вже пора його косить, Але залишить світ не можу, Бо ще не все я встиг зробить. Не можу ще піти із поля, Бо ще я свій не здав мандат, Тому залишить поле бою Не маю права, як солдат. 15.4.2003 р. ЖИВИЙ АНЕКДОТ Якщо ти той, що кажуть "жлоб"– Ти не похожий на вкраїнця, Бо українці – це народ, В якого всім чарки – по вінця. Бо українці – це народ, Який похожий на Федота, Йому і грошей не давай, Йому аби була – робота. 26.1.2003 р. ЩОБ НЕ ЧЕРВОНІТЬ Ти на своїх поглянь діток, Як це у світі скрізь ведеться, Бо все оте, що в них вкладеш, Те все й до тебе повернеться. Як маєш суд над кимсь вершить – То ти до себе придивися, Щоб не прийшлося червоніти, Коли прийдеться зупиниться. 24.4.2003 р. В ГАЮ Я пам’ятаю, як колись В гаю з тобою обнялись, Як Місяць цілу ніч сміявся, Що я у тебе закохався. 12.8.2003 р. ЯКЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ Мені байдуже, хто твій батько: Єврей, татарин чи грузин, Все ж, як родивсь ти на Вкраїні, То й мову мусиш знать, Максим. Бо мова – то як кров держави, І не потрібно тут язвить, Якщо ти хочеш, щоб в державі Було колись нам краще жить! Бо мова рідна – це як кисень, Це так, як вічність, як Едем, Й тоді, як будем мислить нею, То й лад в державі наведем! 29.9.2003 р. ПЕРЕВОРОТ Отак помалу-помаленьку Без автоматів, так сказать, Євреї Київ захопили, Що й українцям ніде стать. Де банк – єврей, де офіс – також, А де базар – там Тель Авів, І в кожнім тресті третій кожний Родом також із тих країв. Й нарешті, знов переворот – Вже і в Верховній той народ! А хто ж туди їх вибирав? Звичайно, той хто розум мав. Можливо, мудрий цей народ, То буде кращий наш оплот, І може нашу Україну Братва та витягне з руїни? Й за гроші ті, що з нас поцуплять, Гляди, ще й нас із вами скуплять? Чому б і ні, якщо, пробачте, Народ затурканий мовчить? Я й сам, можливо б, так вчинив би