#Галябезголови

— Кого це Юлька знищила? — дивувалися колежанки.

Женька не признавалася, бо інстинкту самозбереження ще не втратила.

— На мені Юлька точно зуби обламає! — тільки й відказувала.

Юлія Володимирівна Жадкіна перестала фіксувати зміни настроїв персоналу. Ще ніколи в її житті не вирував такий нищівний моторошний хаос. Пограбування, втрата аптек, погрози Гашинського, несподівана участь у зникненні грошей Галини Чорнобай, ще більш несподівана зустріч з Андрієм і «за що ти вбила її?» — все перемішалося в недурній голові пані Жадкіної, і вона вже не розуміла, яку з пробоїн має закрити на цьому кораблі першою, щоб увесь корабель не пішов на дно. Та головне, Юлія Володимирівна перестала розуміти, нащо взагалі кораблю триматися на поверхні? І сам цей факт жахав хазяйку «Белли» найбільше.

— Звичайна депресія, — заспокоювала себе. — Я просто втомилася! Масаж, електросон, вітаміни… Я впораюся!.. Є заради чого! — декларувала, однак попереду спалахував червоний, наче констатував: пані не знає, заради чого варто впоратися з проблемами.

— Що робити, Феліксе? — не витримала, розплакалася, коли полковник через кілька днів після відвідин Андрія Чорнобая несподівано завітав до «Белли».

Жадкін ніколи в житті не бачив сліз дружини і, може, в іншій ситуації навіть усміхнувся б сентиментально, як усміхаються теплому весняному дощу, та сьогодні до салону його пригнала новина, яка змушувала розглядати всі карколомні події березня під геть іншим кутом зору.

— Двері зачинити! Ось що робити! — наказав, бо вже впав у крісло, уп’явся чіпким поглядом в одну точку, ніяк не міг опанувати тривогу, яка рвала його на шмаття.

Сльози висохли, наче пролилися не на благодатну ниву — пішли у пісок.

— Що сталося? — спитала одними вустами.

— Сталося те, у що повірити неможливо, — відповів. — Тільки-но отримав результати криміналістичної експертизи речей і тіла нашого так і не ідентифікованого чоловіка, якого знайшли у під’їзді, де жила мати Гашинського.

— Того, який поцупив кейс?

— Так, Юлю! Того самого жмурика, який поцупив кейс! — полковник замовк, глянув на дружину. — Криміналісти знайшли на речах убитого, у тому числі на окулярах, упаковці презервативів і на балончику із засобом «Свіже дихання», відбитки іншої людини. І я був певен: ми ніколи не дізнаємося, хто та людина.

— Дізналися?

Кивнув. Витримав інтригуючу паузу.

— Це відбитки Льоні Бурсака! Помічника народного депутата Гашинського.

— Бурсак? Не можу повірити! Зачекай! А як ви узнали, що це його відбитки? Його «пальчики» були у базі?

— Уявляєш?! Коли чмошнику було шістнадцять, його підозрювали у груповому зґвалтуванні. Провини Льониної тоді так і не довели, але пальчики відкатали…