#Галябезголови
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7671-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «#Галябезголови». Краткое содержание книги:
— Чого хочу? — прошепотіла, бо, перш ніж діяти, непогано було б визначити і мету дій!
Так чого хоче? Про «жити і бути здоровою» навіть не згадала: і так зрозуміло. Радості? Кохання? Аж знітилася: їй потрібне кохання? У Галі немає кохання? А чоловік нібито є.
— Яблук наїстися. Книг, знань, музики! Так, щоб наповнитися здатністю обирати шлях… — загадала. — Без роздумів обирати, без голови. Серцем. Недремним серцем, повним музики, книг, знань…
Першими відгукнулися знання.
— Галина Чорнобай? Вас турбують з Європейського університету. У вас «хвіст» за зимову сесію. До середини березня обіцяли здати курсову роботу… І де вона? — почула у слухавці приємний жіночий голос.
— Курсова готова!
— Ви не розчули? Я спитала: де вона? Якщо сьогодні до кінця дня я не побачу вашу курсову на власні очі, ваше прізвище з’явиться у списку студентів на відрахування, — пояснила жінка.
— Робота буде у вас! Я привезу! — пообіцяла і кинулася дзвонити Тьомі. За секунду пояснить чоловікові, де лежить роздрукована курсова. А ще попросить Тьому записати її на флешку. Краще привезти курсову і в паперовому виді, і на флешці.
Тьома не відповідав.
Артем Чорнобай полюбив свій план і відбивні зі свинини, які неперевершено готувала Женя Лисиця. І хоч масажистка вперто називала своє кулінарне творіння віденським шніцелем, майбутній психолог поблажливо пропускав те повз вуха: та хай! Смак від того не зміниться. Пив вранішню каву, спостерігав за напівголою Женею, яка смажила відбивні біля плити. Вирішальний день реалізації геніального плану настав, і Тьома хотів чітко розуміти розстановку всіх гравців на позиціях.
— А ти хіба сьогодні на роботу не йдеш? — запитав коханку.
— Вгадав! — усміхнулася. — Влаштую тобі день «багатих».
— День багатих?
Кивнула, присіла Тьомі на коліна, обійняла, дивилася в очі збуджено.
— Багато віденських шніцелів, багато вина, багато сексу… день багатих. Ти проти?
— Жартуєш? Я почав би з відбивної!
— З віденського шніцеля!
— Та по цимбалах!
— Може, і вина?..
— Тоді — і тебе! Тут! На кухні! Дідько, нащо я пив каву?
— Щоби прокинутися і усвідомити: день багатих — не сон, зай! І все це тобі не сниться, — Женя звабливо усміхалася Тьомі, однією рукою наливала в бокал вино, другою стягувала з себе труси, бо тільки вони і були на дівчині, коли заходилася зранку віденські шніцелі смажити.
Хтозна, як там у Тьоми з планом складеться, а Женині плани завжди спрацьовували без збоїв.
На дванадцяту годину дня вже обжерлися всім: і вином, і м’ясом, і сексом. Голий Тьома розвалився на дивані у вітальні, іронічно спостерігав за голою Женею, яка хвилину тому повідомила хлопцю, що має козирі… у деяких особливих місцях і що Тьома не встоїть… Тобто якраз навпаки — встоїть і не впаде, так знову хотітиме масажистку, незважаючи на те, що вже побив усі мислимі і немислимі рекорди з кількості… Та і з якості!
Майбутній психолог уже приготувався знову розважитися, та задзвонив мобільний, і тільки тепер Тьома допетрав: Галя телефонує йому сьогодні вперше. Здивувався: лише після опівдня? Надто пізно…
— Чому не відповідаєш? — спитала Женя. — Це ж Галя?
— Не хочу! — сказав. — Іди до мене…
Наполегливо тискав Женю в обіймах, наче мстився Галі за те, що згадала про чоловіка лише в обідню пору. Мобільний подзвонив і замовк. Тьома відсторонив Женю, підвівся з дивана.
— Я в душ, — сказав. — А ти не одягайся, Женю. Я ще не закінчив…
Ого! Було би слово… Тьома зачинився у ванній, гола Женя врубала по телику М2, кружляла вітальнею, наспівувала. Не почула, як хтось відчиняє вхідні двері, а коли озирнулася, то побачила метрах у двох від себе розгублену ошелешену Галю.
— Привіт! — кинула масажистка нахабно, перекрила голос музичному каналу, жбурнула пульт на диван і тільки тепер роздратувалася. Ну, їй-богу! Скільки можна?!
Стала навпроти Галі — гола, зваблива.
— Галю, от скажи, якого біса ти сюди ходиш?! Де твоя гордість?! Забула? Я тобі ще на твоєму весіллі очі відкрила! Сказала: Галю, Тьома — то не твоє, подружко! Схаменися і відступися!
— Женю…
— Що?! От що «Женю»?!
— А чого ти гола?
— Галю! Тому що ми з Тьомою в шахи грали! Ага? Так ясніше?
— І давно… граєте?
— Та тої ж ночі, коли тебе Юлька обдурила і з салону вигнала, і зіграли! З тих пір — разом, Галю! Погоджуйся вже на розлучення і рухай своїм шляхом. Молода, здорова, руки маєш — гроші умієш заробляти, зможеш і на щастя заробити! Чого тобі ще?