#Галябезголови

— Ні! — ридатиме.

— Мене вб’ють, якщо ти не віддаси їм гроші з кейса. У тебе є лише… дві години!

Дедлайн обов’язковий за всіма законами драматургії. Галя випередить дедлайни, миттю примчить… приміром, на Дніпровський пляж, що на Березняках, прямо навпроти «Сілвер бризу» неподалік Тьоминого будинку. Весною там порожньо, а от потаємних місць, де можна надійно сховати невелику сумку, кейс чи пакет із грішми, — повно. Хоч у пісок заривай! Тьома повідомить дружині: вона має залишити гроші на пляжі, тоді його не вб’ють! А потім має мчати на Русанівку, бо там викрадачі і Тьомині кати залишать майбутнього психолога після того, як отримають за нього гроші! Галя все зробить заради Тьоми! Тьома дочекається, поки Галя залишить на пляжі гроші, і простежить за тим, щоб Галя бігла у бік Русанівки на зустріч із ним. Далі місце зустрічі призначати не можна, бо не встигне забрати гроші зі схованки на пляжі, віднести додому, там сховати надійно і після того всього ще й дочвалати до місця зустрічі, де на нього чекатиме дружина.

— Бездоганно! — розсміявся. — Завтра і почну! Набридло чекати! Час уже купувати нове життя!

Чай, печиво, бутери з сиром і яблука. Крім цілком доречного сухпаю, Чорнобай залишив у квартирі на Пушкінській корзинку яблук. Галя брала яблуко, вдихала його аромат, потім брала друге — намагалася відчути відмінність запаху, бо ж не могло бути так, щоби всі яблука пахли однаково. Може, вона має віднайти посеред яблук своє? Єдине, яке може взяти для того, аби… простягнути своєму Адамові?..

— У мене є Адам, — прошепотіла, та не заспокоїлася.

Якби Галя була Євою, кому б віддала яблуко? Здивувалася, бо з підсвідомості одразу не виплив образ Артема! Перебирала в голові чоловіків усіх часів і народів. Може, Мікеланджело? Лежала б поряд із ним на риштуваннях під стелею Сікстинської капели, подавала б йому пензлі… Чи Сковороді. Мандрували б. Або комусь із Beatles. Чи ось Шурову чи Хливнюку… Вони класні!

— Чи такому, як тато, — прошепотіла, вдихнула запах яблука.

Думки понесли. Коли змінилися правила? Хто позбавив Єв права обирати, нагороджуючи запашним плодом того єдиного, кому вона віддає своє кохання? Чому Адами тепер зривають плоди?..

Перед очима — Чорнобаї. Артем Чорнобай. Андрій Чорнобай.

— …І вирішують, що мені робити.

— Галю, ти просто не бачила тих виродків! І ти до кінця не розумієш ступінь небезпеки! Людей за тисячу гривень вбивають! Сподіваєшся, тебе відпустять з майже мільйоном баксів? — з тривогою в голосі пояснював Тьома, коли наполягав на тому, аби Галя не виходила з квартири на Пушкінській.

— Я вже жбурнув у воду камінь, — говорив свекор. — Коротше кажучи, склав одну важливу заяву… Скоро по воді підуть кола. А коли вони згаснуть, ти будеш у безпеці.

— Чому я повинна лише чекати, наче я каліка чи немічна?

Відповідь приходила, звідки не чекала. «Краще кусайся!» — чула голос Юрка Консуматенка, згадувала водія іржавого «міні-купера», і він вперто здавався Галі хорошою людиною. Особисті історії завжди переважатимуть над катаклізмами світу, залишаючи їх далеко позаду емоцій власного серця. «Я ж не маю інтерпретувати Юркову пораду буквально. Під “кусатися” він мав на увазі — опиратися обставинам, діяти…»