#Галябезголови
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7671-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «#Галябезголови». Краткое содержание книги:
— Поки у мене замало інформації для того, аби Антону запитання ставити, — розумів.
Сонце першими промінчиками лиш блимнуло на обрії, коли Чорнобай виїхав із Затятового. За годину під’їжджав до Пушкінської у центрі столиці. Тут, у квартирі номер п’ять старовинного будинку, мала би ховатися невістка. Зупинив автівку біля сусіднього будинку. Роззирнувся: нікого. Повільно пішов до арки… Чорнобаєві подобалися арки, через які входиш у закритий з трьох боків затишний дворик. Може, тому що більшу частину свого п’ятирічного добровільного вигнання провів у гарячій Гранаді. Пройшов через арку у дворик і… побачив червону «мазду». Зупинився під аркою, роззирнувся: Тьома? Значить, Галя сховалася тут і покликала сюди Тьому?
Галя і Тьома стояли під старезним голим дубом біля під’їзду — схвильовані, збуджені. Чорнобай відступив убік, за мішки будівельного сміття, звалені при стіні, завмер. Чув кожне слово.
— Галю, дівчинко, ти не розумієш? Вихід тільки один: сказати, де гроші! — ледь стримуючи роздратування, вмовляв дружину майбутній психолог.
— Тьомо, я не знаю, де ті гроші! Знаю, де кейс.
— Який кейс? Забудь про кейс!
— Чому?
— Та тому! Просто забудь! Де гроші?
— Не знаю.
— Галю, невже після всього ти не довіряєш мені? Я тебе цієї ночі врятував! Мене цілу ніч допитував полковник Жадкін! Чоловік твоєї хазяйки з «Белли»! Завалив до нас зі своїми горилами… До ранку тільки одне: де дружина, де дружина?! — брехав натхненно.
— Тьомо, нащо ти сказав, щоб я тікала? Треба було залишитися! Я б сама відповідала на їхні запитання!
— Галю, якби ти залишилася, тебе би вже…
— Вбили? Тьомо, мене хоче вбити чоловік Юлії Володимирівни?
— Дівчинко! От подумай сама: можна вкрасти вісімсот тисяч баксів і залишитися живою?
«Твою мать… Чому Тьома бреше? Невже просто хоче бабла? А! Певно, полковник і йому пообіцяв відсоток? Тьома ж просто цитує Юлиного чоловіка», — Чорнобай насупився, визирнув з-за мішків з будівельним сміттям, бо хотів бачити обличчя невістки і сина. Артем стояв під дубом з виразом мужнього героя на лиці, який тільки-но врятував світ од неминучого кінця, і тепер, після того всього, герою відмовляють у якійсь дрібниці, і це настільки образливо і несправедливо, аж хочеться йти геть!
— Знаєш… Піду! — сказав Тьома, бо насправді сильно хотів спати. Учора всю ніч бавився у постелі з вигадливою Женею Лисицею, під ранок зателефонувала Галя, і хоча це стало гарним приводом відправити Женю з квартири на Березняках додому, але ж і поспати не вдалося, бо поїхав до дружини. А поки їхав, встиг поговорити і з полковником Жадкіним, який вимагав результатів. «Сьогодні Галя мені зізнається», — пообіцяв. Так щось не дуже виходило!
Галя обхопила Тьому обома руками, притулилася до нього.
— Куди? Я з тобою…
— Ні! — відсторонив її, дивився ображено. — Тут поки побудь! Ти на скільки квартиру орендувала?
— На… тиждень, — збрехала. Торкнулася Тьоминої руки. — Тьомо, який сенс мені ховатися? Краще піти до Жадкіна і признатися…
— У чому, Галю?! Признайся мені!
— У тому, що я нічого не знаю, Тьомо! Чому ти мені не віриш?
— Галю, ти не можеш нічого не знати! — психонув. — Ти свою хазяйку кавою облила, аби допомогти злодюжці з кейсом втекти! А потім злодюжку вбивають! Та кейса у нього немає! А тебе разом із вбивцею камери відслідковують, коли ви з Києва виїжджаєте! І раптом з’ясовується, що кейс у тебе! І як після всього того ти можеш «нічого не знати» про гроші?! Ти з мене знущаєшся?!
Галя завмерла. Ошелешено дивилася на Тьому, очі питали: звідки ти все те знаєш, Тьомо?
— З Юрком маю поговорити… — прошепотіла.
— Хто такий Юрко?
— Хлопець, який… дав мені кейс… коли висадив з автівки біля повороту на Затятове.
— Тобто твій Клайд? — недобре запитав Тьома. — Так він мертвий!
— Господи! — так відчайдушно схлипнула Галя, що навіть Андрій Чорнобай повірив: Галю з Юрком пов’язує щось більше, ніж випадкова зустріч на початку березня.
— Дідько, ти таки шльондра! — Тьому теж вразила щирість, з якою Галя сприйняла новину про загибель Консуматенка. — Ти спала із ним? Зараза від нього? Кажи! Від нього?! Він тебе СНІДом заразив?!
Галя закам’яніла. Дивилася на Тьому зацьковано і водночас гнівно, ображено, хапала ротом повітря, аби вдихнути, та не могла. Не виходило. Хитнулася. Так очевидно і несподівано, що Чорнобай за мішками будівельного сміття аж смикнувся, аби бігти до невістки, підхопити. Тьома відреагував миттєво. Вхопив Галю за руку, притримав.