Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Детское фэнтези » Нескінченна історія
Нескінченна історія - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Нескінченна історія

Электронная книга - «Нескінченна історія». Краткое содержание книги:

До хлопчика Бастіяна потрапляє книжка «Нескінченна історія», з якої він довідується про чарівну країну Фантазію, про дивовижних жителів цієї країни та про смертельну небезпеку, яка загрожує існуванню Фантазії. Гортаючи сторінки книги Бастіян довідується, що врятувати Фантазію може лише той, хто придумає нове їм’я володарці країни – Дитинній царівні, а зробити це може той, кого має знайти житель країни Фантазії, хлопчик Атрейо. Але це тільки початок цієї казкової історії. Попереду багато таємниць та випробувань...
1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 112 ... 160
Перейти на страницу:

- Гаразд, - сказав Бастіян. - їха сказала мені те саме. І я вже його знаю - я знаю своє наступне бажання. Ходи зі мною, я хочу, щоби його почули всі.

Вони повернулися до решти.

- Друзі, - сказав Бастіян, - досі ми даремно шукали шляху, який міг би вивести мене назад, у мій світ. І я бою­ся, що якщо ми і далі робитимемо те саме, то так ніколи йо­го і не знайдемо. Через те я вирішив знайти єдину особу, яка зможе дати мені пораду і допомогти у цій скруті. Це Дитинна Царівна. Відтепер метою нашої подорожі є Вежа Зі Слонової Кості.

- Ур-ра-а-а! - в один голос закричали троє лицарів.

Та їхній крик перекрив гулкий голос Фухура:

- Облиш це, Бастіяне Бальтазаре Букс! Ти запри немо­жливого! Хіба ти не знаєш, що із Золотоокою Повелитель­кою Бажань можна зустрітися тільки один-єдиний раз? Ти більше ніколи її не побачиш!

Бастіян рвучко випростався.

- Місяцівна дуже багато мені завдячує! - промовив він трохи роздратовано. - Я навіть не можу собі уявити, що во­на відмовиться мене прийняти.

- Ти ще матимеш нагоду пересвідчитися, - відказав Фухур, - що її рішення іноді воістину незбагненні.

- Ви з Атрею, - мовив Бастіян - і відразу ж відчув, як його з головою накриває хвиля гніву, - чомусь постійно да­єте мені поради. Однак ви і самі бачите, до чого приводить, коли до них дослухатися. Тепер я сам буду вирішувати, що робити. До речі, я вже вирішив, тож так воно і буде.

Він глибоко вдихнув, а тоді повів уже спокійніше:

- До того ж, ви думаєте згідно з вашими уявленнями і все міряєте своєю міркою. Та ви - створіння Фантазії, а я - людина. Звідки ж тоді ви можете знати, чи й для мене добре те саме, що є найкращим для вас? Коли Атрею носив Ау- рин, той впливав на нього інакше, ніж на мене. І хто, як не я, мав би повернути Місяцівні її Сяйво? Кажеш, із нею не­можливо зустрітися двічі? Але я вже двічі зустрічався з нею. Вперше ми побачилися тільки на коротку мить, тоді, коли до неї прийшов Атрею, а вдруге - коли вибухнуло яй­це, дім Старця Із Мандрівної Гори, де опинилася і Золотоо- ка Повелителька Бажань. Це значить, що для мене тут усе зовсім інакше, ніж для вас. І я побачу її втретє.

Усі мовчали. Панове лицарі - бо не розуміли, про що, власне, в цій суперечці йдеться, а Атрею і Фухур - бо вони дійсно засумнівалися.

- Гаразд, - нарешті тихо промовив Атрею. - Можливо, це справді так, як ти кажеш, Бастіяне. Ми не можемо зна­ти, як поведеться Дитинна Царівна стосовно тебе.

Після цього вони знову вирушили в дорогу, і вже за кі­лька годин, іще перед полуднем, вийшли на край лісу.

Перед ними лежав широкий, ледь пагористий, по­рослий різнотрав’ям луг, ним, звиваючись, текла невелика річка. Вони під’їхали до неї і рушили за течією.

Атрею знову, як і раніше, летів на Фухурі попереду всіх, виписуючи у високості великі кола, щоби якнайкраще розвідати шлях.

Та і хлопець, і щастедракон були стривожені, і тому їх­ній літ уже не був такий радісний і невимушений, як досі.

Одного разу, залетівши дуже-дуже далеко наперед і ви­соко піднявшись, вони побачили, що ген вдалечині хтось наче обрізав землю: там було неймовірно глибоке скелясте урвище. Далеко внизу, під стрімкою скелею, розлягалася рівнина, густо поросла - наскільки можна було розгледіти - лісом. У цьому місці був велетенський водоспад: води річ­ки, яка до того текла по рівнині, прямовисно спадали додо­лу могутнім гуркітливим потоком. Одначе ця прірва була ще дуже далеко: вершники змогли би дістатися до цього місця не раніше, аніж наступного дня.

Щастедракон повернув назад.

- Як ти гадаєш, Фухуре, - спитав Атрею, - Дитинній Царівні дійсно байдуже, що станеться з Бастіяном?

- Хтозна, - відповів Фухур. - Адже вона не робить різ­ниці...

- Але в такому разі, - вів далі Атрею, - вона просто- таки...

- Не кажи цього! - перебив його Фухур. - Я знаю, що ти маєш на увазі, але не вимовляй цих слів!

Атрею трохи помовчав, а тоді заговорив знову:

- Він мій друг, Фухуре. Ми повинні йому допомогти. Навіть коли це буде проти волі Дитинної Царівни, якщо доведеться. Але як це зробити?

1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 112 ... 160
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)