Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Московська доповідь перевершила фантастичні заяви Балицького. Автори доповіді стверджували, що вони викрили зв’язки між «неефективними» колгоспами і «Російською військовою організацією» із засланих колишніх царських офіцерів, котру очолив генерал Білої армії Петро Врангель. В Україні ДПУ затримало «куркуля» Барильникова, якого нібито сам Врангель відправив з Парижа для агітації проти хлібозаготівель і колективізації. Також спецоргани встановили, що в Україну відрядили «23 польсько-петлюрівських емісари»; вони також викрили «широке повстанське підпілля», що охоплювало низку районів Правобережжя і Донбасу та було пов’язане з українським урядом в екзилі у Варшаві; ліквідували «куркульсько-білогвардійську диверсійну групу» румунської розвідки та контрреволюційні повстанські організації на Кубані, котрі прибули з-за кордону й мали тісні контакти з білоемігрантськими козацькими центрами». Серед усіх інших звинувачень, цим різним групам закидали поширення листівок політичного змісту, підпали колгоспної власності, занепад державних господарств (зокрема однієї птахоферми, на якій загинуло 11 000 штук домашньої птиці), встановлення зв’язків з іноземними контрреволюційними організаціями, використання моряків як агентів і, звичайно, саботаж хлібозаготівель та крадіжки зерна.[736]

Незважаючи на те, що опір партійців нижчої ланки дійсно існував, ці численні міжнародні схеми, навіть за стандартами ДПУ були абсурдними. У липні 1932 року Польща підписала з СРСР пакт про ненапад.[737] Генерали Білої армії, вказані у звітах, давно відійшли від справ і жили в Парижі, тобто були літніми людьми, які не мали реального впливу в СРСР. А Петлюри вже давно не було на світі.

Проте звинувачення, сфальсифіковані Балицьким та головою ОГПУ Генріхом Ягодою, не мали на меті з’ясувати правду. За допомогою такої хитросплетеної політичної змови пояснювали, чому не вдалося зібрати врожай в необхідних обсягах, чому люди голодували, чому радянська аграрна політика, яка була настільки тісно та безпосередньо пов’язана із Сталіним, зазнала невдачі. Наполягаючи на власній позиції, Сталін особисто наприкінці грудня надіслав листа членам та кандидатам у члени ЦК ВКП(б), а також партійним керівникам республіканського, обласного та районного рівнів. До листа він прикріпив довгі, складні юридичні документи, які деталізували «саботаж хлібозаготівель у Харківській та Дніпропетровській областях та внутрішньоколгоспного шкідницького угруповання на Кубані». Списки винних посадових осіб з їхніми злочинами було додано наприкінці.[738]