Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Під час голоду такі думки прирівнювали до зради, й кілька оріхівських партійців заарештували та засудили. Декого надовго відправили до ГУЛАГу. Багато хто з них ніколи не повернулися додому. ОГПУ виправдовувало такі суворі покарання, надавши діям засуджених глибшого значення: «... Хоча вони прикидалися членами партії, такі комуністи, як в Оріхові, таємно планували державний переворот. Оріхівські комуністи «стали на прямий куркульський шлях зради партії пролетарської держави, на шлях шкідництва, організованого розкладання колгоспів, організували саботаж хлібозаготівель, майстерно приховуючи свою куркульську шахрайську роботу [за] “згодою” з генеральною лінією партії».[725]
Одна із засуджених, тоді член бюро райкому партії Марія Базилевич-Скип’ян, провела 10 років у ГУЛАЗі, і в 1964 році заявила, що тоді «постраждали абсолютно невинні люди, чесні та принципові комуністи».[726] А проте арешти в Оріхові 1933 року слугували суворим застереженням: навіть члени партії не були захищені від переслідування. Будь-хто, навіть беззастережно відданий, навіть переконаний комуніст, тепер міг стати «цапом відбувайлом», якщо він чи вона насмілились виступити проти рішень влади.
Мова звинувачень на адресу оріхівських комуністів стала широко вживаною на всій території республіки. 18 листопада, того ж дня, коли Політбюро ЦК КП(б)У розпорядилося вилучати всі зернові запаси, було видано наказ «Про ліквідацію контрреволюційних осередків та боротьбу з куркульськими угрупованнями». У селах, занесених на «чорні дошки», підлягали арешту «куркулі, петлюрівці, погромники та інші контрреволюційні елементи».[727] Через чотири дні Політбюро ЦК ВКП(б) вирішило, що партійні та колгоспні керівники, які провалили хлібозаготівлі, можуть бути засудженими до страти. Спеціальну «трійку» українських чиновників, включно з Косіором, наділили повноваженнями призначати такі покарання. Кожні 10 днів (або декаду) вони мали звітувати Москві про такі вироки.[728]
Керманичі швидко взялись до роботи. Протягом чотирьох днів ДПУ виявило не тільки масове незадоволення, а й докази існування змови серед «куркулів-петлюрівців» у 243 українських районах.[729] Лише в листопаді 1932 року таємна поліція заарештувала 14 230 осіб; загальна кількість арештів на той рік становила 27 000, тобто вже протягом листопада партійні ряди на місцевому рівні значно порідшали.[730] Навіть молоді, серед якої ще не було членів партії, «перепало на горіхи»: з кінця 1932 року до початку 1934 року з комсомолу виключили 18 638 хлопців і дівчат.[731]
Під час цієї хвилі арештів мова чекістів ставала ще більш войовничою. «Оперативний удар по внутрішньоколгоспних антирадянських угрупованнях продовжується швидкими темпами», — рапортували в оперативному бюлетені ДПУ УСРР:
К[онтр]р[еволюційна] діяльність викритих і ліквідованих у колгоспах груп полягала загалом у підриві основних сільсько-господарських кампаній, особливо хлібозаготівель, у розбазарюванні, приховуванні та крадіжці хліба, в антиколгоспній та антирадянській агітації...
У переважній більшості ліквідованих внутрішньоколгоспних груп були сильні впливи куркульських та інших контрреволюційних, особливо петлюрівських елементів, котрі засмічували колгоспи, головним чином, керівний апарат останніх...[732]
Вигадана «змова» також ставала більш потужною, складною та тісно пов’язаною з повстаннями в минулому. Багато заарештованих, особливо в листопаді та грудні, були головами або членами керівництва колгоспів; решта — рахівниками або іншими працівниками. Поряд з іменами заарештованих часто зазначали їхні реальні або уявні зв’язки та посади: «кол[ишній] петлюрівський комендант»; «у минулому син торговця, матір його заслана на Північ»; «колишній землевласник»; «у минулому активний учасник петлюрівської банди». Їхні «злочини» завжди включали крадіжки хліба, критику хлібозаготівельної кампанії або іншу діяльність, що якимось чином могла пояснити поганий врожай в Україні.[733] Проте їхні наміри кваліфікували не просто як політичні, а як контрреволюційні. Стверджували, що заарештовані перебували під впливом Махна, Петлюри, СВУ «куркулів» або інших ворожих сил часів Громадянської війни.
725
ДАДО, 19/1/20 (1932), 69–70, в кн. Партійно-радянське керівництво УСРР під час Голодомору, 165.
726
ГДА СБУ, 6/-/75165 (1964), 88–90, в кн. Партійно-радянське керівництво УСРР під час Голодомору, 196–8.
727
ГДА СБУ, 6/-/75165 (1964), 88–90, в кн. Партійно-радянське керівництво УСРР під час Голодомору, 196–8; ЦДАГОУ 1/16/9 (1932), 59–61, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 396–7.
728
РДАСПІ, 17/162/14 (1932), 17, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 407.
729
ГДА СБУ, 16/25/3 (1932), 69–100, в кн. Даниленко, Голодомор 1932–1933 років в Україні за документами ГДА СБУ, 60–1.
730
ГДА СБУ 42/9/-(1932), 52–5, в кн. Борисенко та ін., упоряд., Розсекречена пам’ять, 428–429.
731
В. Прилуцький, “Опір молоді політиці більшовицького режиму та репресивні заходи проти неї в УССР (1928–1936)”, З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ 2/4 (13/15) (2000), 94.
732
ГДА СБУ 16/25/3 (1951), 111–51, в кн. Борисенко та ін., упоряд., Розсекречена пам’ять, 430–472 (точна цитата — с. 431).
733
Борисенко та ін., упоряд., Розсекречена пам’ять, 430–472, 520–528; про Махна, наприклад, див. 359; про “активних” і “колишніх петлюрівців” див. 431–2.