Втомлені гори

Не мішає борода. 7.2.1998 р. ЗРІЛИЙ ПЕРСИК Я вдячний вам за вашу щедрість І за душевну доброту, Що ви така, як зрілий персик В своєму власному соку. 26.4.1998 р. КАПІТАН І УРАГАН Там, де ріс в селі каштан, Стрів дівчину капітан. Стрів дівчину капітан І піднявся ураган. Приспів: Капітан, капітан, Не дівчина – ураган. Зупинився. Став стоїть, Й так уже п’ятнадцять літ, Перед ним шумить каштан І душевний ураган. Приспів все той же. Думав зрушити він з місця, Так над ним літає пісня. Заіржали в серці коні, А він й досі на припоні. Приспів все той же. Знов стоїть. Стоїть каштан І лютує ураган... Бунт такий в душі піднявся, Що й каштан аж... захитався. Приспів все той же. Як хотів він відірваться, Тільки як зробить це, братці? Бо гарцюють в серці коні, Він же й досі на припоні. Приспів все той же. 6.1.1998 р. АБИ ХИЛЬНУТЬ Ти б подивилась, як літають бджоли, І як хрущі над вишнями гудуть… А ти біжиш все до Миколи, Хіба не можна тут гульнуть? 19.6.1998 р. ІДИ ВПЕРЕД! Що вже пройшло – того не вернеш, Минулий день спиши в архів Так, як старі прогнилі верші, Якими ти ловив лящів! І йди вперед, не озирайся, Поки зовсім не постарів. 16.6.1999 р. ЯКЩО НЕ ПОВЕЗЕ Якщо в житті не повезе, Навіть любов на зло піде. Візьмеш красиву – спать не будеш, Це вже давно всі знають люди, Візьмеш розумну і красиву – Вважай, то жінка не твоя, І будуть часто сниться сливи І сльози ледве не щодня. Візьмеш тупу – як Феська буде, Тільки й повчатимеш всі дні, Ото і всього будуть ГРУДИ, І вічно болі головні. А язикату – гірше грому, Не дасть і слова вам сказать, І буде вас весь день повчати, Навіть тоді, як ляже спать.. Колись я думав, що кохання – Щось неймовірне, так сказать, Зараз скажу вам всім відверто: Життя сімейне – мед і яд. Але, якщо ти любиш мед, Дивись, коли ідеш вперед, Хай буде жінка і простенька, Була б мовчазна й чепурненька. Бо тих жінок, що більш мовчать, І королі не проти мать. 14.6.1999 р. ЗНІМУ СПІДНИЦЮ! Питає жіночка у Гриця: – У чім, скажи, твоя любов, Що тільки й лізеш під спідницю, Замість, щоб нарубати дров?! – Якщо ти хочеш щастя мать – Навчись ти ніжить і кохать. А на дрова хотів я чхать... Хіба нема кому... рубать? Бо там, де жінка верещить, Навіть із дому й кіт збіжить, А той, хто любить й ще бажає, Про того й Бог не забуває. – Ну що ж,– сказала жінка Грицю,– Тоді пішли, зніму спідницю. – На все я згодна, та прости, Тільки ти їсти не проси. 23.1.1998 р. НАЙРІДНІША ПІСЛЯ ЖІНКИ Я хоч тебе і ревнував, Але на тебе покладався, Та й як би знав ціну тобі, Щоб кум тобою не пишався? Так само й я куму хвалив, Неначе циган свого воза, Й кума сміялась на весь рот, Й моя, немов до паровоза. Його під мене підліза, Немов під голуба голубка, От що таке, коли чужий Або чужа підставить губки. І кум сміється, й я сміюсь, Що кожна з них, немов лілея, Кум задоволений і я, Бо кожна з них – ну звісно, фея. Такі вони, такі і ми, Не варто тут робить погоду, Що ми не можем без куми, Бо без куми – це як без роду. 24.11.1998 р. ХАЙ ШЕПОЧУТЬ ДІБРОВИ Не пройде і сто років, Як життя пролетить, Відсміються кохані, І гайок відшумить. Тільки вічно над степом Будуть мчатись віки У незвідані далі, В невідомі світи. Тільки ми вже з тобою Будем десь панувать, Ну а поки живі ми – Хочу ще цілувать. Хай сміються діброви І сичі реготять, Я люблю тебе, люба, І не хочу чекать. 7.2.1998 р. З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ Мурличе, ніби Котик – Холодильник, Цілодобово пісеньки співа, А я дивлюсь як хмарка, мов вітрильник,