Втомлені гори

Ніби бджіл великий рій. Боже ж мій! Які шикарні! Кожна – витвір юних мрій, І хоч всі вони бульварні, Та зате – бери, радій. І не треба їх вмовляти, І не треба їх прохать, Ті свою роботу знають, Варто бакси показать. 27.7.1998 р. ПОТЯГ ЩАСТЯ Із ким я жив – я всіх любив І свідок в цьому – цвіт калини, Й людською честю дорожив, Хоч честь сьогодні всім до спини. Й хоч ідеалом я не був – Буть ідеалом неможливо, Якщо ви хочете в житті Бути по-справжньому щасливим. 9.9.1998 р. ЯКЩО ЗАКІНЧИЛИСЬ ДРОВА Любов – то вічне почуття, Але й воно колись згасає, Якщо в те ніжне багаття Ніхто дровець... не підкидає. 23.11.1998 р. БУЛО КОЛИСЬ Все-таки життя прекрасне! Хай би хто що говорив, Та без дів, вина і кави Й сам не знаю, що б робив! То буває, плаче серце, Сум такий, хоч пропади, А прийде твоя забава – Радість з ніг до бороди. А як вип’єш ще чарчину І почуєш саксофон, Будеш буцать без зупину І фокстрот, і вальс Бостон. Словом, що була б за радість Без горілки і дівчат? Тільки жаль пройшли ті роки, Що хотіли всіх... підряд. Ті, які свою кохану Не хотіли відпускать, Поки вийде мати з дрином, Щоб у двір її загнать. 16.2.1998 р. ТИ Ж МУЖЧИНА ТАКОЖ... Хай говорять, ніби Там, де жінка – гріх, Та за цю їх "ваду" Ми і любим їх. Варто лиш почути Їхній голосочок, Як усі мчимось ми, Ніби на медочок. Я не стану стверджувать, Що ті варті того, Щоб за них у пеклі Буть за посильного. Та, якщо на світі Кращих їх немає, Так якого... й справді Нам потрібно раю? Хто-зна, в чому істина? Важко це сказати, Але як же фею Можна не кохати? А тому сьогодні Я благаю: Боже! Ти прости їй гріх той, Ти ж мужчина тоже... 15.2.1999 ЯК ЖЕ НАМ НЕ ЦІЛУВАТИСЬ? Як же нам не обніматись, Як же в світі не любить, Як же нам не цілуватись, Як душа вогнем горить... 27.4.1998 р. ТАК ХОЧЕТЬСЯ... Так хочеться кохатися з тобою, І руки твої взяти у свої, І там, де жито шепчеться з вербою, Їх цілувать, як Сонечко гаї. 27.7.1998 р. БОЖА МОВА Той, хто хоче з Богом Вік вести розмову, Той повинен вивчить Справжню Божу мову. Бо вона єдина Й всіх вона єднає, Бо чарівне слово – Меж воно не знає. І не лише людям, Навіть і тварина – Варт їй посміхнутись – Й та також щаслива. Бо отим камінням, Що на когось "грянеш", Не сьогодні – завтра Й сам себе пораниш. 11.2.1999 р. ЧОРНЕ Й БІЛЕ Жінка – це спекотне літо, Це відомо всім панам. Радує весняним цвітом І належить тільки нам. Очі жінки – то, як зорі, А на місячні кільця Варто лише задивитись – Заїкаються слівця. Все у ній найкраще в світі – Найсолодше всяких мрій І заодно все найгірше Ви також знайдете в ній. Так що, брате, годі мимрить, Годі квіточки шукать, В кожній жінці – чорне й біле, Це вже, що зумієш взять. 16.2.1998 р. БОЖА ЩЕДРІСТЬ Гриць до жіночки: – Кохана, Звідки щедрість в тебе, мем? Та на Гриця подивилась: – Нам Бог дав і ми даєм. А чого б його жаліти, В рай її не забереш, То ж хто хоче і ще може Хай її сьогодні теж. 3.7.1998 р. У БОГА МІЛІЬЯРДИ ВУХ У Бога мільярди вух, Стільки очей, і стільки рук, Тому із Богом не жартуй, А краще душу ти рятуй. 3.7.1998 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗРІЛІСТЬ Коли дозріває дівча молоденьке, Не втримає батько, не втримає ненька. І що б не казали у той час ви їй – На думці у неї – Грицько чи Матвій. Отож, моя мила, іди й не барись, Бо так вже не буде, як було колись. Бо все має час свій і має свій вік Й про це знає ненька і нень-чоловік. 21.8.1999 р. ЯКЩО ВМІРУ Якщо хочеш довше жити –