Повітряний замок, що вибухнув

— Мені це не по кишені, — сказала Моніка Нільссон.

— Так. Але ти вже мешкаєш у двокімнатній квартирі, яку тобі двадцять років тому купив батько, і якщо захочеш її продати, то отримаєш близько півтора мільйона. А що робити двадцятирічним, які хочуть з’їхати від батьків? Для них це надто дорого. Отже, вони винаймають житло або залишаються сидіти з матусею до самого виходу на пенсію.

— При чому тут унітази? — поцікавився Крістер Мальм.

— Я зараз до цього підійду. Питання в тому, чому житло так з біса дорого коштує? Та тому, що ті, хто замовляє будинки, не знають, як це треба робити. Простіше кажучи, житлово-комунальне підприємство дзвонить будівельній компанії, типу «Сканска», повідомляє, що хоче замовити сто квартир, і запитує, скільки це коштуватиме. «Сканска» все обраховує і дає відповідь, що це стане, скажімо, в п’ятсот мільйонів крон. Відповідно, ціна квадратного метра виявиться близько ікс крон, і в’їхати в квартиру коштуватиме десять штук. До «Макдоналдса», зрештою, можна не ходити, але жити десь треба в будь-якому разі, отже, тобі доведеться платити, скільки скажуть.

— Хенрі, дорогий… ближче до справи.

— Але ж це і є справа. Чому вселитися в страхітливі будинки в районі Хаммарбюхамнен коштує десять штук? Та тому, що будівельним фірмам байдуже до зниження собівартості. Клієнт однаково заплатить. Значну частину вартості складають витрати на будматеріали. Торгівля будматеріалами здійснюється через оптовиків, які призначають власні ціни. Оскільки жодної справжньої конкуренції немає, одна ванна коштує в Швеції п’ять тисяч крон. Та ж ванна, від того ж виробника коштує в Німеччині дві тисячі крон. Жодною розумною додатковою вартістю різницю в ціні не пояснити.

— Гаразд.

— Дещо про це можна прочитати в звіті урядової комісії, що займалася питаннями вартості будівництва наприкінці дев’яностих років. Відтоді мало що змінилося. Жодних переговорів про невідповідність ціноутворення з будівельними фірмами не проводиться. Замовники покірно оплачують вартість, і кінець кінцем увесь тягар витрат лягає на плечі мешканців або платників податків.

— Хенрі, унітази?

— Те незначне, що поліпшилося від часів Комісії з вартості будівництва, сталося на місцевому рівні, переважно за межами Стокгольма. Існують замовники, яким набридли високі ціни на житло. Типовий приклад — компанія «Карлскрунахем», яка будує дешевше за всіх інших, просто купуючи матеріали самостійно. Крім того, в справу втрутилася торговельна компанія «Свенск Хандель». Вони вважають ціни на будматеріали просто шаленими і намагаються полегшити замовникам отримання аналогічної, але дешевшої продукції. Це призвело до невеликого конфлікту на будівельній виставці в Ельвшьо рік тому. Компанія «Свенск Хандель» привезла туди хлопця з Таїланду, який продавав унітази приблизно по п’ятсот крон за штуку.