Втомлені гори
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Втомлені гори». Краткое содержание книги:
З ВІРОЮ В УКРАЇНУ
Поетична збірка Втомлені гори - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій Падають листя автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - Грицько сміється - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
Втомлені гори стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав Я вірю в Україну, в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву Не заважайте людям жити. Цю тему продовжує ще одним програмним віршем Щоб земля раділа.
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.
Поетична збірка Втомлені гори - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій Падають листя автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - Грицько сміється - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
Втомлені гори стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав Я вірю в Україну, в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву Не заважайте людям жити. Цю тему продовжує ще одним програмним віршем Щоб земля раділа.
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.
Перейти на страницу:
13.6.2009 р.
ПОГЛЯНЬ, ЯКЕ НЕБО
Поглянь, яке над нами небо,
А зорі, Місяць, а гаї!
Весь час я думаю про тебе,
Весь час ввижаєшся мені.
Вдивляюсь в тебе, ніби в вічність,
В тобі шукаю скарб віків,
І ось сьогодні я, здається,
Знайшов усе те, що хотів.
О, дай мені свого блаженства,
О, дай мені своїх красот,
О, дай душі моїй натхнення
І я візьму тебе в поход.
10.6.2009 р.
Я ІДУ ДО ТЕБЕ
Тільки Сонечко пригріло,
Як від Ялти до Карпат
Ноги всі порозставляли –
Прогрівають агрегат.
Де не глянь – усе зелене,
Де не глянь – квітує день,
О, як хочеться до тебе
І твоїх почуть пісень.
Води піняться у морі,
Коли я до тебе йду,
Добре, як знайду я щастя,
А якщо знайду біду?
11.6.2009 р.
ДВІ МУДРОСТІ
– Є дві мудрості в жінок,–
Кажуть молодиці. –
Одна ніби в голові,
Друга – у спідниці.
5.3.2009 р.
ПОКИ ПЛИВ ДО ТЕБЕ
Поки плив до тебе роки,
То в воді намуляв боки.
8.6.2009 р.
ТОБІ
Твої небесно-світлі очі,
Неначе в морі маяки,
І я пливу до них щоночі,
І забуваю про роки.
Як жаль, що ти мені не стрілась,
Коли було за двадцять п’ять,
Коли душа моя горіла
Й себе не знала, де дівать.
Я не жалію за роками,
Бо їх уже не наздогнать,
Дуже жалію, що між нами
Усі мости палахкотять.
Моя ти дівчинко святая,
Тобі я вдячний, що живеш,
І спокій вічного блаженства
В своєму серці бережеш.
Я вже не жду від тебе сексу,
Бо мед вже свій давно злизав,
Та залишилися ще тексти
Які тобі не дописав.
4.6.2009 р.
В ПОЛОНІ НАСОЛОДИ
Як гарно буть в полоні насолоди
І цілувати губоньки твої,
І пить тепло твоєї вроди,
Коли співають солов’ї.
Сідай, посидь ти біля мене,
Дай хоч до тебе притулюсь,
В тобі я бачу всю Вкраїну,
Якою я завжди горжусь.
2.6.2009 р.
СПОВІДЬ ГЕТЕРИ
В кожного своя дорога,
Що ще можу вам сказать?
Бо не вмію я нічого
Крім, як ноги розставлять.
2.9.1998 р.
КОЛИ ДУША БАЖАЄ ЩАСТЯ
Коли душа бажає щастя,
То годі хникати вже, Насте,
Краще віддайся почуттям:
Собі візьми і дай щось нам.
Бо як між ноги друг заліз,
То краще вже давай без сліз.
21.11.1998 р.
ЯКЩО ТИ ЩЕДРИЙ!
Ти надто постаріла, Алла,
Хоч ти нікому й не давала,
Бо той хто щедрий і кохає
Того і Бог омолоджає.
20.11.1998 р.
ЖИТТЯ – ЦЕ БІЙ...
Життя – це бій в житті за самок
І так же само за самців,
Й невже, скажіть, одної мало?
Адже любов – це не млинці.
Життя – це бій за небо, простір,
Бо кожен хоче панувать,
Бо завидющі в самок очі,
Коли вже їм за сорок п’ять.
Бо вже і того й того хоче,
Бо свій уже, як хрін набрид.
І на чужих так пялить очі,
Як на жінок – сусід Свирид.
14.11.2002 р.
КОЛИ ЦВІТУТЬ КУЛЬБАБИ
Глянь, як Сонечко іскриться
І гудуть в траві джмелі,
Йшов коханням поділиться,
Та навколо солов’ї.
І на цьому полігоні
Сонця, кленів і кульбаб
Як хотів я притулитись
До твоїх, кохана, зваб.
Й, ніби джміль у квітку, – в тебе
Увійти в ту світлу мить,
Ой, якби ти тільки знала,
Як же хочеться любить...
Як би я хотів, кохана,
Як всі люди ляжуть спать,
До твого добратись щастя,
І всю ніч тебе кохать.
Як би я хотів з тобою
Нескінченно володіть
І відкрити двері щастя
Що чекав я стільки літ.
І у тому царстві зваби
Царювать і царювать,
Боже мій, якби ти знала,
Як же хочеться кохать!..
27.6.2002 р. - 14.11.2002 р.
НАДВЕЧІР’Я
Знаю, приходить надвечір’я,
І вже не чути тих пісень,
Та серце ще, як пісня ніжне,
Немов над полем літній день.
І хоч вулкан кохання гасне,
Але бажання ані чуть.
О, ти моя найбільша радість,
Ну дай в тобі іще побудь...
10.6.2002 р.
ГРІШИЛИ ВСІ
Грішили всі і я грішив,
Перейти на страницу: