Втомлені гори

Бо хто грішив – той тільки й жив. І не вдавайте ви святих, У наший вік нема таких. Бо жінка – то вершина цвіту, І де вона – там вічне літо. А особливо у наш час – Тож мрія кожного із нас! Та покажіть таку, такого, Хто з нас, і з них не знав другого? І хай вас грім усіх накаже, Та правди вам ніхто не скаже. Тож, не зациклюйтесь на цьому, Яка різниця – буть на кому? 26.2.2002 р. У КОЖНОГО СВОЯ СТЕЖКА У кожного свої смаки, Свої вподобання, У кожного своя стежка І свої бажання. Один має ціле небо І кричить, що мало, А мені б шматочок сала Та сусідку Аллу. 7.2.2002 р. КОЛИ ТЕБЕ НЕМАЄ Коли тебе нема – чогось мов нехватає, А коли є – хоч з хати утікай, І знай піди, чого вам не хватає, І чого вам ще треба – піди знай. Але якби вас не було на світі, То щоб тоді робили ми? Тож, поки є жінки на світі, Живи, мій братику, і ти. 26.9.2002 р. МОЯ РУСАЛОЧКО! Моя русалочко, моя, Моє ти Сонечко весняне, Як жаль, що молодість твоя Як і моя – все більше в’яне. А як же хочеться кохать Ще більше очі твої милі, І губки вічно цілувать, Щоб аж душа була у милі. О, як же хочеться тримать Ті хвильки вічного кохання, І їх із пристрастю лизать, Як плід найбільшого бажання! 14.11.2002 р. О, БРАТИКУ МІЙ! О, братику, що поміж ніг, Стільки отримуєш ти втіх! Стільки отримуєш ти втіх, А я відмолюю твій гріх. Прийшов попу я сповідаться, А він: – З ким був ти, признавайся? Тільки згадав про стюардесу, А він мені: – Скажи адресу. – Навіщо?– я в попа питаю,– Гріхи відпустиш? Він іде Й впритул мені відповідає: – Як скажеш, де вона живе? – А що робить,– Максим питає, – Якщо попа у нас немає? Невже отак – це поміж нами– Жить з потаємними гріхами? А що я Господу скажу, Якщо на небо попаду? 26.2.2002 р. ПОЛЕ НЕОЗОРЕ Там, де поле неозоре, Й світле марево, як тінь, Я шукав в тім полі море, Що пливло десь в далечінь. І чим швидше біг до нього, Те від мене – звісна річ, Може б я й добравсь до нього, Так завжди мішала ніч. Й кожен день розчарування, Що до моря не добіг, А як новий день приходив, Знов, як сніп валився з ніг. Бо кудись зникало море. А куди? – Не міг я знать, Все ж й на другий день, й на третій Я ходив його шукать. А як ввечері матусі Розповів про ті моря, То матуся посміхнулась І купила букваря. Та й сказала: – Хочеш знати Все про море і про цвіт – Ось тобі, іди до школи Й будеш знати все про світ. 16.1.2003 р. РОЗЛУКА, ЯК КАТОРГА Піднявся раненько, пішов у тайгу, Умився святою водою. Дивлюсь на цей край, На красуню Амгу, А серце далеко з тобою. А річка пливе і пливе в далину, А хвильки крадуться, як кроки, Тривожно у мене чомусь на душі, Закоханим й три дні – як роки. А тут цілих п’ять, – і ні днів, ні ночей, П’ять місяців мук і чекання. О, як би хотів буть з тобою в цю мить Й тобі дарувати кохання. 23.5.1986 р. СЯЙВО Скрізь, куди не кинеш оком, На майдані – дівоньки, Ой, як хочеться схопити Хоч одну за грудоньки. Притулитися до неї, І сказать: – Пішли у гай! На хрена тобі ці крики, Що гримлять із краю в край. Все життя живу й не можу Відірвать від тебе зір, Ти, немов Північне сяйво, Що палає вище гір. Хто б подумать міг, що в сяйві Тих небесних куполів, Наші щастя і нещастя Всіх без винятку віків. 21.8.2002 р. КОЛОТУН Ти поглянь, яке над нами Сяє небо голубе. Я прошу, прийди до мене, Як раніше в декольте. Бо як ти на мене глянеш – Нападає колотун... Уявляю, щоб творилось, Щоб пішли ми десь в буркун. 21.12.2002 р. ЧУДО-КВІТКА Якби я хотів, кохана, В лісі, що шумить, В твоїй пазусі веселій Квіточки ловить. Твої очі, твої губки Вічно цілувать