Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
— Це не факт…. — протягнув обачливий вусатий депутат. — Може, вони десь тільки зачаїлись…
— Досіть скігліти, — реготнув, спародіювавши Азарова, Чикатило. — Ці люди звільнили для нас ніші, які ми повинні зайняти. Ось і все.
— Азаров ще в обід смився у невідомому напрямку, — показав свою обізнаність Блідий. — Про нього можна сміливо забувати.
— За это стоит выпить, — сказав Бас. — Теперь вообще все должно пойти… по-новому… по-нашему… — налив у чарку горілки. — Наливайте! А то с утра кусок в горло не шел. Теперь точно пойдет, и мы его протолкнем вкусненьким.
— Це багато чого змінює, шановна еліто, — заявив рудий мордань з конячою головою, що сидів поруч із Блідим і обвів усіх переможним поглядом. Він щойно отримав СМС з якимось повідомленням, це співпало з реплікою Баса і неабияк збадьорило його. — Судячи з усього, нам час подумати над складом нового уряду. Пропоную вносити свої пропозиції та їх фінансові підтвердження.
— Паша… — скоса зиркнув на мордатого Бас. — Чьи интересы ты здесь представляешь? Нам не совсем понятно… Сейчас многие начнут тянуть на себя одеяло.
— І чому ти? — здивовано підвів брову Чикатило.
Паша рвучко звівся — стілець істерично скрипнув ніжками по дерев’яній підлозі — і заявив:
— Я тут представляю Майдан, блядь!.. — обвів присутніх поглядом. — Хтось сумнівається у моїх повноваженнях?
— Нет… ні… ні… ні… — враз один наперед одного почали заявляти присутні.
— Тоді вперед, блядь, — завив Паша, — беремо серветки і виводимо на них каліграфічно свої внески-побажання… Так би мовити, голосування ресторанними серветками. Розвели тут соплі. Зараз час швидких рішень!
— Не за это мы боролись, — зі смішком заявив 64-й розмір. — Не за то Майдан стоял…
Паша сердито зиркнув на нього:
— Не треба іронії. Ми під час цієї революції постійно ходили під прицілом. І це дає нам право на деяку компенсацію. Он, Арсеній Петрович уже три місяці на морі не був…
— Охренеть, — не втримався, реготнув Бас. — И как только он это, бідненький, пережил?!
Паша знову зиркнув з-під лоба і відповів цілком серйозно, з притиском:
— Важко пережив… — і обвів усіх поглядом: — Тільки не скупіться, панове, не скупіться, нам з вами будувати нову країну, а це потребує капітальних вкладень…
— І зауважте, — нагадав про себе Блідий. — Наші внески — це вклад у наше спільне майбутнє, — і щось із розмахом черконув на серветці.
Утім, більше ніхто не поспішав робити заявки на серветках. Запала зрадлива пауза. Бас влив у себе півсклянки віскі та закинув у гризло ложку олів’є.
Чикатило нарешті відірвався від своїх фотографій, з-під лоба глянув на Пашу, вправно намалював на серветці маркером мішень і дулю, що в неї цілиться, склав і подав «представнику Майдану».
Мордань узяв серветку, з розумним виглядом глянув на малюнок, вдав, що задоволений написаним і передав Блідому, уголос прокоментувавши:
— Бачу, що колишні вчителі набагато швидше орієнтуються у політичних процесах, ніж політики і бізнесмени… — а на вухо прошепотів: — Ми йому ще будемо винні…
Бас знову налив собі віскі, витер серветкою масні губи так, що на ній залишилися сліди від яєць і майонезу. Трішки подумав і сказав:
— А у меня нет никаких политических амбиций. Мне на власть насрать.
— А какого хуя ты тогда сюда приперся? — не зрозумів 64-й розмір.
— Думал, будем делить то, что осталось от Яныка и его команды.
— Шановні, — улесливим голосом вирішив таки пояснити Блідий. — Ось хто увійде до нашої компанії, хто увіллється… Той і стане ділити «спадщину» Віктора Федоровича. Хоча, як ви знаєте, він ще й досі легітимний президент. Ось тільки питання: чи надовго?
— Вот когда его не станет окончательно… И когда вы сами станете властью… Тогда у нас будет о чем с вами потолковать. А пока… — він знову перехилив чарку і закусив олів’є. — А пока давайте будем смотреть на все трезво. Власти у вас нет. А ее перспективы весьма неопределенные.
— Добре, — байдуже кивнув Блідий. — Я так у штабі й скажу…
— Не надо меня пугать штабом… И еще надо разобраться, почему ваш сынок постоянно крутился на антимайдане. И, как говорят, поддерживал его…
— Це голослівні звинувачення, — враз заступився за Блідого, котрий аж збуряковів на лиці, мордань. — Ми з перший днів були разом на Майдані!