Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Мій дід давно б уже переїхав до Єрусалиму, але парфяни якраз захопили місто й вигнали Ірода, онука Антипи, якого Марк Антоній зробив пізніше царем над Юдеєю. Дід мій, вимушений залишатися в Єгипті, сам не знав, куди йому сховатися, бо Мареотійське озеро, вкрите ґондолами, вдень і вночі являло вкрай непристойні картини. Нарешті, втративши терпіння, він наказав замурувати вікна, які виходили на озеро, і закрився у себе зі своєю дружиною Мелеєю і сином, якого він назвав Мардохеєм. Його двері відчинялися тільки для вірного приятеля Деллія. Так минуло декілька років, протягом яких Ірод був проголошений царем Юдеї, а мій дід знову повернувся до свого наміру оселитися в Єрусалимі.
Одного дня Деллій прийшов до нього і сказав:
— Любий друже, Антоній і Клеопатра висилають мене до Єрусалиму, тож я прийшов запитати, чи не схочеш дати мені якихось доручень. А ще я прошу в тебе листа до твого тестя Гіллеля; я прагну бути його гостем, хоча переконаний, що мене захочуть затримати при дворі й не дозволять, щоб я жив у приватної людини.
Мій дід, бачачи чоловіка, який їде в Єрусалим, залився гіркими сльозами. Він дав Деллію лист до свого тестя й довірив йому двадцять тисяч дариків, які призначив на купівлю найкращого будинку в усьому місті.
Через три тижні Деллій повернувся й одразу дав знати про себе моєму дідові, попередивши його, що через важливі придворні справи зможе відвідати його лише через п’ять днів. Коли ті дні минули, він прийшов і сказав:
— Передовсім віддаю тобі угоду про купівлю чудового будинку, який я купив у твого власного тестя. Судді поставили на цей документ свої печатки, і в цьому відношенні можеш бути цілком спокійний. Ось лист від самого Гіллеля, який житиме в домі до часу твого приїзду і за цей час заплатить тобі за житло. Щодо подробиць моєї подорожі, то признаюся тобі, що я страшенно нею задоволений. Ірода не було в Єрусалимі, я застав лиш його тещу Олександру, яка дозволила мені вечеряти зі своїми дітьми, Маріамною, дружиною Ірода, і юним Аристовулом, якого готували на первосвященика, але він був вимушений поступитися місцем якомусь чоловікові з найнижчих верств. Не можу навіть передати тобі, як я був захоплений красою цих двох молодих людей. Особливо Аристовул виглядає як напівбог, який зійшов на землю. Уяви собі голову найпрекраснішої жінки на плечах справжнього чоловіка. Оскільки від часу мого повернення я тільки про них і говорю, то Антоній виявив бажання забрати обох для свого двору.
— Аякже, — сказала Клеопатра, — раджу тобі зробити це, привези сюди дружину юдейського царя, а наступного дня парфяни хазяйнуватимуть у самому центрі римської провінції.
— У такому разі, — відповів Антоній, — пошлімо принаймні по її брата. І якщо правда, що цей юнак такий вродливий, то ми зробимо його нашим підчашим. Ти знаєш, як я не люблю біля себе рабів, і був би радий, аби мої пажі належали до кращих римських родин, якщо вже забракло синів варварських царів.
— Проти цього я нічого не маю, — відповіла Клеопатра, — давай пошлемо по Аристовула.
— Боже Ізраїля та Іакова, — закричав мій дід, — чи я можу вірити своїм вухам? Асмоней, чистокровний нащадок Маккавеїв, наступник Аарона — паж у Антонія, необрізаного, який віддається будь-якій розпусті? О Деллій, я надто довго живу на світі; піду роздеру свої одежі, одягну веретище й посиплю голову попелом.
Мій дід зробив так, як сказав. Він закрився у себе, оплакуючи нещастя Сіону і годуючись тільки власними слізьми. І, мабуть, він би зломився під тягарем цих ударів, якби через кілька тижнів не постукав у двері Деллій, сказавши:
— Аристовул не буде вже пажем Антонія, Ірод висвятив його й зробив первосвящеником.
Тоді мій дід відчинив двері, втішився тій новині й знову вернувся до нормального ходу сімейного життя.
Невдовзі після цього Антоній виїхав до Вірменії разом із Клеопатрою, яка вирушила в ту подорож, щоб захопити Гірську Аравію та Юдею. Деллія також забрали з собою, і після повернення він розповів моєму дідові всі подробиці. Ірод наказав ув’язнити Олександру в її палаці за те, що вона хотіла втекти разом зі своїм сином до Клеопатри, якій було надзвичайно цікаво познайомитися з прекрасним первосвящеником. Якийсь там Кубіон викрив ці наміри, і Ірод наказав утопити Аристовула в купальні. Клеопатра домагалася помсти, але Антоній відповів, що кожен цар є у себе господарем. Однак, щоб заспокоїти Клеопатру, він дарував їй кілька міст, які належали Іроду.
— Потім, — додав Деллій, — відбулися ще й інші події. Ірод дістав в оренду від Клеопатри відібрані у нього провінції. Для залагодження цих справ ми їдемо в Єрусалим. Наша цариця хотіла дещо пришвидшити угоду, але що тут поробиш, коли, на нещастя, Клеопатра має вже тридцять п’ять років, а Ірод шалено закоханий у свою двадцятирічну Маріамну. Замість того, щоб вдячно відповісти на ті загравання, він зібрав раду й запропонував задушити Клеопатру, переконуючи, що Антонію вона вже набридла і він за це гніватися не буде. Рада, однак, з’ясувала йому, що хоч Антоній в душі буде цим задоволений, але не впустить можливості помститися; і, правду кажучи, рада мала слушність. Повернувшись додому, ми знову застали несподівані новини. Клеопатру звинуватили в Римі, що вона приворожила Антонія. Суд ще не розпочався, але незабаром почнеться. Що ж ти на це все скажеш, дорогий друже? Чи все ще збираєшся переїжджати в Єрусалим?