Рукопис, знайдений у Сараґосі

Щоправда, мудрець, який дарував мені життя, вважав усі ці історичні загадки приємними іграшками, які оживляли одноманітність справжніх його студій; однак оскільки точність рішень залежала від достовірності даних, то мій батько, як я вже згадував, дуже старанно збирав різні історичні джерела. Цей скарб довго був замкнений від мене, як і книжки з геометрії, бо мій батько прагнув, щоб я вмів тільки танцювати сарабанду, менует і тому подібні дурниці. На щастя, я дістався до шафи й лише тоді віддався науці історії.

— Дозволь, сеньйоре Веласкес, — сказав кабаліст, — ще раз виразити мій щирий подив, що ти настільки ж обізнаний в історії, як і в математиці, бо одна з цих наук більше залежить від розсудливості, а друга від пам’яті, тим часом ці дві складові розуму повністю протилежні одна одній.

— Насмілюся не погодитися з твоєю думкою, — відповів геометр. — Розсудливість допомагає пам’яті, впорядковуючи зібраний нею матеріал, так що в систематизованій пам’яті кожне поняття звичайно попереджає висновки, які з нього можуть слідувати. Однак я не заперечую, що і пам’ять, і розсудливість можуть бути ефективно застосовані тільки до певної кількості понять. Я, наприклад, прекрасно пам’ятаю все, що вивчав з точних наук, історії природи й суспільства, хоча, з іншого боку, часто забуваю про побіжні відносини з предметами, що мене оточують, або, простіше кажучи, не бачу речей, які потрапляють мені на очі, й не чую слів, які часто кричать у мене над вухом. В цьому причина, що дехто вважає мене розсіяним.

— Справді, — сказав кабаліст, — тепер я розумію, в який спосіб ти, сеньйоре, упав тоді у воду.