Рукопис, знайдений у Сараґосі

Я вже казав вам про той вплив, який виявляли спогади на душу мого батька, і ви можете зрозуміти, що цей лист пробудив їх усі. Цілий рік він не міг займатися улюбленою працею; лише старання дружини, прив’язаність, яку він відчував до мене, а передовсім загальна теорія рівнянь, якою тоді почали займатися геометри, змогли повернути його душі сили й спокій. Зростання доходів дозволило йому збільшити свою бібліотеку й фізичний кабінет; незабаром йому навіть вдалося обладнати невеличку обсерваторію, оснащену чудовими приладами. Немає потреби додавати, що він також постарався задовольнити вроджену схильність до добрих учинків. Ручаюся вам, що в Сеуті не залишилось жодної людини, справді вартої жалості, бо мій батько всіма способами намагався забезпечити кожному пристойне утримання. Подробиці, про які я міг би вам розповісти, були б, безсумнівно, цікавими, але я не забуваю, що пообіцяв вам власну історію і не повинен ухилятися від наміченої лінії.

Наскільки я пам’ятаю, першою моєю пристрастю була цікавість. В Сеуті немає ні коней, ні карет, ні інших подібних небезпек для дітей, тому мені дозволяли бігати по вулицях, як заманеться. Тож я задовольняв свою цікавість, по сто разів на день бігаючи до порту й вертаючись до міста; я навіть заходив у будинки, на склади, в арсенали, в майстерні, приглядався до робітників, супроводжував носіїв, розпитував перехожих, одне слово, усюди пхав свого носа. Моя цікавість усіх потішала, всюди із задоволенням старалися її задовольнити, всюди — за винятком батьківського дому.

Батько наказав збудувати посеред двору окремий павільйон, у якому розмістив бібліотеку, фізичний кабінет і обсерваторію. Мені було заборонено входити до того павільйону; спочатку мені це було байдуже, але потім ця заборона, збуджуючи мою цікавість, стала могутнім стимулом, який штовхнув мене на дорогу наук. Першою наукою, якій я віддався, був той розділ природничої історії, що зветься конхіологія. Батько часто ходив на берег моря в певні місця, оточені скелями, де під час штилю вода була прозорою, як дзеркало. Там він спостерігав за поведінкою морських істот, а коли йому траплялася гарна мушля, він одразу ніс її додому. Діти за своєю природою є наслідувачами, тож я мимовільно зробився конхіологом і, мабуть, довго працював би в цій галузі, якби раки, морська кропива і морські їжаки не породили в мені нехоті до цього заняття. Я покинув природничу історію і зайнявся фізикою.