Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Франк відкинув ідеї Доннедьє, тому що вони вимагають створення наддержави. А як щодо пропозиції француза створити «Міжнародний кримінальний суд»? Це міф. Світові закони? «Марна фантазія». Розширити перелік міжнародних злочинів? Ніколи. Втім, одна ідея таки сподобалася Франку — криміналізувати всесвітній єврейський бойкот проти Німеччини.
Чого хотів Франк? «Невтручання у внутрішні справи іноземних держав» було прекрасною ідеєю, яку Франк підтримував і використовував проти будь-якої критики дій Німеччини. Так само — з незалежними суддями, але лише до певної межі. Він виступав за сильний уряд, який спирається на цінності, які захищають бачення «національної громади», правову систему, яка випливає з «ідеї громади» і повинна мати найвищий пріоритет. У новій Німеччині не буде індивідуальних прав, тож він оголосив про абсолютне заперечення «індивідуалістичних, ліберально налаштованих і розпорошених прагнень егоїзму окремої особи» («повна рівність, абсолютна покора, повна втрата індивідуальності»{405}, записав у своєму щоденнику письменник Фрідріх Рек, цитуючи «Демонів» Достоєвського як втілення тих ідей, які висловлював Франк).
Ганс Франк перелічив у своїй промові усі позитивні досягнення після 1933 року, включаючи новий підхід Гітлера до кримінальної політики, в якому є чому повчитися світовим політикам. Серед нововведень були: «євгенічна профілактика», «кастрація небезпечних моральних злочинців» і «запобіжне затримання» будь-кого, хто несе загрозу нації чи «національній громаді».
Тих, кому не слід мати дітей, має бути стерилізовано (він описував це як «природний процес ліквідації»), небажаних — депортовано, а для запобігання «змішуванню абсолютно несумісних рас» необхідно прийняти нові расові закони. Він не згадав перед цією міжнародною аудиторією ні євреїв, ні циган, але усі присутні знали, про кого йдеться. Франк також промовчав про лихо гомосексуалізму, цю тему висвітлив прийнятий раніше того ж року карний кодекс Рейху (у підготовці якого він брав участь), згідно з яким криміналізувалися усі гомосексуальні стосунки.
Він проголосив, що нова Німеччина буде «расово бездоганною», і це дозволить їй «позбутися злочинців так само, як здорове тіло позбувається збудників хвороби». Ці картини було запозичено з праць Юліуса Штрайхера, расового теоретика Гітлера, з яким він разом з Доннедьє обідали у лютому.
Неважко було уявити собі його пронизливий голос. «Націонал-соціалізм відкидає помилкові засади гуманності», — верещав він, виступаючи проти будь-якої «надмірно гуманної» поведінки. Відповідні покарання вже незабаром будуть впроваджені, спокутуватимуть усі, хто порушив обов’язок вірності перед громадою. Нацисти розпочали «війну проти злочинності усіх часів».
Реакція аудиторії була неоднозначною. Більшість із 463-ох присутніх делегатів складали німці, які схвально і голосно аплодували. Інші демонстрували значно стриманішу реакцію. Джофрі Бінг{406}, молодий англійський судовий адвокат, який згодом стане членом парламенту від лейбористів (і першим генеральним прокурором незалежної Гани), писав про цей виступ, що було жахливо бачити, як іноземні чиновники, криміналісти і реформатори вітають «звірячі пропозиції» Франка. Бінг чітко попереджав: остерігайтеся нової породи юристів, які захоплюють Німеччину, таких як д-р Франк, «фанатичний популяризатор принципу репресій і залякування».
Через чотири роки{407}, коли Німеччина увійшла до Польщі і разом із Радянським Союзом поділила країну, Рудольф Гьосс викликав Франка до Сілезії для особистої зустрічі з Гітлером. Після десятихвилинної розмови Франка було призначено генерал-губернатором окупованої німцями Польщі, особистим представником фюрера у краї, який тепер називався Генерал-губернаторство для окупованих польських земель, з населенням 11,5 мільйонів мешканців на території, яка охоплювала Варшаву на півночі і Краків на заході. Він вступив на посаду 25 жовтня 1939 року: згідно з декретом Гітлера, Франк мав звітувати особисто перед фюрером — Лемкін звернув на це увагу — і вся адміністрація мала «бути під керівництвом генерал-губернатора»{408}. Тепер Франк був особисто відповідальний за підконтрольну територію, а його дружина Бріґіт стала королевою.