Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

В одному з перших інтерв'ю{409} Франк пояснював, що Польща тепер є «колонією», а її мешканці — «раби Великої німецької світової імперії» (юристи в Берліні працювали над тим, щоб міжнародне право до окупованих територій не застосовувалося — Генерал-губернаторство фактично вважалося анексованою частиною Рейху, і відтак тут діяли німецькі закони, які нібито не мають обмежуватися нормами міжнародного права). Особливим приниженням для Польщі було те, що Франк зі своїм урядом облаштувався у Вавельському замку у Кракові, в колишній резиденції польських королів. До нього приєдналася Бріґіт і п'ятеро їхніх дітей разом із наймолодшим Нікласом, який народився на кілька місяців раніше у Мюнхені. Отто фон Вехтера, який щойно приїхав з Відня, було призначено губернатором Кракова, одним із п'яти заступників Франка.

Франк діяв як суверен, польському народові було оголошено, що він перебуває під його цілковитою владою: це не «конституційна держава», де люди мають права, і жодного захисту меншин тут не буде. Варшава зазнала серйозних руйнувань під час цієї короткої війни, втім, Франк вирішив не відбудовувати зруйноване. Натомість він видав низку декретів, багато з яких потрапили до валіз Лемкіна, з якими він їздив по світу. Розпорядження Франка стосувалися величезної території і багатьох різноманітних питань: від дикої природи (слід захищати) до євреїв (позбавити захисту). З 1 грудня усі євреї, яким було понад десять років, мали носити білу пов’язку не менше ніж десять сантиметрів завширшки на правій руці, із зіркою Давида на ній, як на верхньому одязі, так і на інших предметах гардеробу. Аби заощадити державні кошти, євреї мусили ці пов’язки на руку пошити собі самі.{410}