Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Підсумок: Сміт reloaded

У цьому розділі ми вирушили слідами недорозумінь, що супроводжували концепт невидимої руки ринку, який приписують Адамові Сміту. Ми подивилися, як він ставився до Бернарда де Мандевіля та до ідеї соціальних відносин, які формувалися виключно з допомогою розуму. Також ми відкрили т. зв. Das Adam Smith Problem і продемонстрували, що не можна всі людські вчинки пояснити лише єдиним (егоїстичним) принципом. Окрім цього, ми зупинилися також на філософії Девіда Г’юма, багато думок якого перейняв Сміт. Г’юм, наприклад, применшував роль розуму, а замість цього на ключові позиції ставив почуття й емоції. Адам Сміт багато говорить про основоположний людський принцип співчуття (sympathy), за яким гуртується все суспільство. Загалом Г’юм і Сміт вважали людину суспільною істотою, що відчуває зв’язок між собою і найвіддаленішими членами людської родини.

Сучасний мейнстрім, який проголосив себе послідовником класичної економіки Адама Сміта, повністю витіснив етику. І хоча тема добра й зла завжди домінувала в класичних дискусіях, сьогодні навіть згадка про неї вважається ледь не найстрашнішим злочином. Як я вже спробував продемонструвати, доволі поширене трактування Смітових текстів абсолютно помилкове. Внесок Сміта в економіку набагато ширший, аніж просто (хибна) ідея невидимої руки ринку та себецентричного homo oeconomicus.

Загальноприйняте трактування Сміта веде економіку неправильним шляхом. Щоб розуміти сучасний стан економіки, необхідно вивчати обох Смітів. Бо зосередившись лише на загальновідомій частині спадщини Сміта, тобто на «Багатстві народів», без знання контексту «Теорії моральних почуттів», дуже просто можна дійти висновків, які Сміт анітрохи не мав на увазі.

Сміт дуже добре усвідомлював засадничу роль етики та надавав їй особливої ваги в суспільстві, хоча його тексти в цьому напрямі й можуть видатися дещо нечіткими. Як на мене, то основний посил Сміта, який він залишив економістам, полягає в тому, що економіка не повинна відсувати на задній план питання моралі — адже саме вони й є ключовими питаннями.