Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Схожий мотив часто з’являється і в сучасній поп-культурі (яку запросто можна вважати сучасною міфологією). У фільмі «Матриця» наприкінці першої серії трилогії агент Сміт говорить Морфі: «А ви знали, що першу Матрицю будували як досконалий людський світ, у якому ніхто не страждатиме і всі будуть щасливі? Це була катастрофа, усі від цієї ідеї відмовилися». Агент Сміт продовжує перераховувати можливі причини цієї аномалії: «Пішли плітки, що, мовляв, не було мови, у якій можна було б напрограмувати досконалий світ. Але я думаю, що кожна людська істота визначає реальність через нещастя та страждання»[753]. Схожі висновки виводить з історії про сад Едем і Лорі: «Коли Адам з Євою скуштували заборонений плід з Дерева пізнання і домагалися права самим обирати, чого вони хочуть, їх вигнали зі світу достатку в світ бідноти й нестатків; відтепер вони мали «їсти хліб в поті лиця свого». Мораль усієї історії полягає в тому, що знання і реалізація власного вибору у світі природної чи назначеної Богом скрути стають зайвим тягарем»[754].
По-третє, Божа помста не була прямою, він лишив людей, щоб ті самі довели себе до нещастя. Це стосується і забороненого Дерева пізнання в саду Едем, і забороненого плоду в формі скриньки Пандори. Нікого не змушували їсти яблука чи відкривати незнайомі скриньки, у цьому не було навіть розумно обґрунтованої підстави, тому в людей було всього достатньо й жили вони просто по-райськи. Хіть — рідна сестра цікавості. Плід із забороненого дерева теж був «принадний для очей»[755] — як реклама, яка теж повинна подобатися й яка ще й часто апелює до наших позараціональних (кортить сказати — звіриних) аспектів[756]. Так чи інакше, змій (тварина) пробуджує в Єві бажання. Бажання, якого вона раніше не знала, бажання мати річ, яка раніше їй у будь-якому разі не була потрібна. Слова пробудити бажання у цьому контексті влучні як ніколи, тому що в нас прокинулося те, що вже сиділо всередині нас, але поки лише дрімало. Змій не створив бажання, а лише його розбудив.
І зараз ми часто стикаємося зі середньовічними уявленнями, що первородний гріх у саду Едем був сексуального характеру, мав риси сексуальної хіті. Але цій теорії все ще бракує переконливої аргументації. Набагато простіше цю історію прочитати в тому значенні, що перший непослух Божої заборони був споживацького характеру. Врешті-решт Єва й Адам в історії про Едемський сад дослівно с-пожили плід. «І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з їв»[757].
У цьому контексті не завадить трохи відійти вбік і нагадати спостереження історика Нормана Дейвіса, на думку якого, Адам Сміт увійшов у королівство економіки, «коли підняв питання наслідків людської хтивості й того, як приватні інтереси можуть слугувати в інтересах людського блага»[758]. Дейвіс порівняно влучно зумів назвати причину, яка керувала Смітом при написанні студії про джерела багатства народів — на його думку, ненаситність не призвела не лише до зародження теоретичної економії, але разом з концептом первісного гріха вона стояла і біля витоків нашої цивілізації, на самому її початку.
Економіка бажань: як позбутися наситності
Розповідь про зародження попиту можна розвивати ще далі проти плину часу, якщо ми залучимо до неї, окрім культури єврейської та грецької, і стародавню культуру шумерську. Як ми бачили в «Епосі про Гільгамеша», Енкіду, як і Пандору, боги зіслали на землю на покарання людям. Енкіду, зрештою, стає Гільгамешові вірним побратимом, як Єва стала супутницею Адама. Енкіду спершу жив у лісі, як звір. І саме жінка, храмова розпусниця Шамхат, першою завела його в місто, цим самим символічно зробивши з нього людину. На цей перехід, як і на саму трансформацію, ми можемо дивитися двома способами, які, зрештою, один одного доповнюють.
753
Переклад здійснено з чеського перекладу фільму.
754
Lowry. Ancient and Medieval Economics, 14.
755
Буття 3:6.
756
Реклама «знаходить взаємозв’язок між споживачем (дериватом святого індивіда) і цінностями, втіленими в товар. Тобто реклама набагато більше підкреслює ті цінності, які не можна об’єктивно виміряти, ніж раціональні (для порівняння Lears 1983)... Тобто реклама пропонує ... механізм для встановлення перехідно-панівних стилів (моди) для відображення святого в щоденному житті». Boli. The Economic Absorption of the Sacred, 104.
757
Буття 3:6. Виділення слова їв, яке до того ж повторюється двічі, моє. — прим. Т. С.
758
Davies. Europe: A History, 604.