Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
На противагу цьому в «Теорії моральних почуттів» людська істота виглядає абсолютно інакше. Керівним принципом людської поведінки є любляча прихильність, схильність; людина — це не раціональний діяч, нею передусім керують емоції, як у це вірив приятель Сміта Де-від Г’юм. Людина — не гравець-одноосібник, відірваний від суспільства, але, навпаки, невіддільна його частина. Сміт гостро критикує школи, які вчать іншого. Найгостріші ж слова він приберіг саме для системи де Мандевіля, а пізніші дослідники помилково зарахували це Сміту як його (найбільший) внесок в історію економічної думки. Адам Сміт у «Теорії моральних почуттів» засвітився як філософ і дуже талановитий (і досі авторитетний) моральний вчитель, але зовсім не економіст. Він створює дуже сміливі, оригінальні й складні психологічно-суспільні конструкти лише для того, щоб показати, що підхід, який за всім вбачає прихований інтерес до себе, — геть помилковий. У деяких місцях Сміт ніби шизофренічно конфронтує сам зі собою, а одна книга ніби піддає сумніву іншу.
Не один, а більше мотивів
Сміт переконаний, що ключ до правильного підходу ховається в комбінації мотивів. І тому він критикує Епікура. Сміт всупереч намаганням шукати в усіх вчинках людини якийсь один роз’яснювальний принцип, пропонує відразу два принципи. Люб’язність, з одного боку — це принцип найніжніший і найкрасивіший, проте сама собою вона не достатньо сильна. Тому немає нічого поганого в тому, щоб змішати люб’язність з любов’ю до себе, у якій Сміт не бачить нічого ані грішного, ані осудливого.
Це правда, ніби здається, що домішок егоїстичного принципу часто очорнює красу вчинків, які б мали виконуватися з власного бажання й лише заради хорошого відчуття. ... Прихильність, можливо, може бути єдиним мотивом поведінки Божества. ... Та хай там як з Божеством, але така недосконала істота, як людина, якій доведеться підтримувати своє існування стількома речами, цілком від неї незалежними, повинна керуватися багатьма іншими чинниками мотивації[712].
Ми знайдемо цілу низку різних спроб вирішення та консолідації, на перший погляд, шизофренічної позиції Сміта. По-перше, деякі науковці відкрито визнають непоєднуваність обох авторових теорій (для цього підходу навіть прижився карколомний термін Umschwungstheorie)[713]. Наприклад, Г.Т. Бакл[714] стверджує, що «насправді йдеться про дві частини однієї теми. У “Теорії моральних почуттів” Сміт досліджує співчутливу сферу людської природи, а у “Багатстві народів” — її егоїстичний протилежний бік». І далі: «У “Теорії” він приписує всі наші вчинки емпатії, а в “Багатстві народів” — навпаки, егоїзму. Короткий погляд на ці дві роботи підтвердить існування цієї принципової різниці й дасть нам можливість зрозуміти, що кожна зі сфер взаємодоповнює другу. Якщо ж ми хочемо орієнтуватися в них обох, доведеться вивчити обидві праці». По-друге, з’явилося дуже багато спроб об’єднати ці два аспекти доробку Сміта (часом більш, часом менш вишукано)[715]. Одне з рішень можна знайти в цьому уривку «Теорії моральних почуттів»:
Усім членам людського суспільства потрібна допомога один одного, проте разом з тим вони й завдають собі взаємних кривд. Там, де необхідну взаємодопомогу надають лиш з любові, з вдячності, з дружби, з поваги, там суспільство процвітає, воно щасливе. ... Проте навіть якби необхідну допомогу надавали й не з настільки шляхетних і не-егоїстичних міркувань ... і тоді б суспільство не обов’язково розклалося, хай навіть і було би менш щасливим і менш приємним. Може існувати спільнота різних людей, так само як і різних підприємців, що базуватиметься лише на розумінні її доцільності й потрібності, без взаємної любові й почуттів. ... І навіть якщо ніхто не почувається прямо зобов’язаним, якщо нікого не зв’язують почуття вдячності до іншого, все одно спільнота й далі може триматися на корисному обміні хорошими послугами згідно з визначеним прейскурантом. ... Але не може існувати спільнота людей, які завжди готові одне одному завдавати кривди чи образи. ... З іншого боку, справедливість ! це основна колона, на якій тримається вся конструкція[716].
712
Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 320.
713
Гільдебранд у «Die Nationalökonomie der Gegenwart und Zukunft» звинувачує Сміта в матеріалізмі (маючи на увазі егоїстичну теорію людської природи), Ніз у Die politische Oekonomie vom Standpunkte der geschichtlichen Methode стверджує, що позиція Сміта просто змінилася між виходами «Теорії моральних почуттів» і «Багатства народів», і що причиною цієї зміни стала поїздка в Францію. Див.: Скаржинський. Adam Smithals Moralphilosoph und Schoepfer der Nationaloekonomie. На думку Скаржинського, Сміт перейняв свою моральну філософію від Гатчесона й Г’юма, а свою економічну теорію повністю запозичив у французьких вчених. Див.: Вступ до «Теоріїморальних почуттів» Адама Сміта.
714
Buckle. History of Civilisation in England, vol. 2, 432-433, 437.
715
У редагованому виданні «Теорії моральних почуттів» можна знайти примітку: «Так звана “Проблема Адама Сміта” була лиш псевдопроблемою, що ґрунтується на ігноруванні та нерозумінні. Кожного, хто читав “Теорію моральних почуттів” спершу в більш ранніх виданнях, а потім у 6-му допрацьованому виданні, навряд чи здивує, що одна й та ж людина написала цю книгу, а після неї “Багатство народів”, чи що погляди Сміта на людську поведінку пройшли виразними змінами. Погляд Сміта на етику та людську поведінку в шостому виданні з 1790 року нічим не відрізняється від написаного в першому виданні з 1759 року. Ми побачимо виразний розвиток ідеї, але аж ніяк не принципову зміну. Також не складно помітити, що не існує точної розмежувальної лінії між “Теорією моральних почуттів” і “Багатством народів”». (Smith. The Theory of Moral Sentiments, 1982, 20). Жодної різниці між цими двома поглядами не бачать також: Гасбах. Untersuchungen uber Adam Smith und die Entwicklung der Politischen Ökonomie, Ліментані. La morale della simpatia, Екштайн (у передмові до перекладу з 1926 р.) чи Кемпбел. Adam Smith’s Science of Morals. У рамках правильного розуміння Umschwungstheorie можна додати ще: Zeyss. Adam Smith und der Eigennutz (Tubingen, 1889); August Oncken. The Consistency of Adam Smith a detailnéji Wolf. Das Adam Smith-Problem. Див. також: Macfie. The Individual in Society.
716
Smith, Adam. ТЬe 'täeory of Moral Sentiments, 94.