Чому Захід панує - натепер

Лише деякі (якщо взагалі хоч один) лорди Чжоу могли повірити в такі дурниці, але теорія мандату з неба справді спонукала їх підтримувати королів. Її, правда, можна було перевернути з ніг на голову: якщо король Чжоу поводитиметься недоброчесно, небо може забрати в нього мандата та віддати його комусь іншому. І хто, крім лордів, мав сказати, чи поводиться король згідно з небесними стандартами?

Аристократи Чжоу полюбляли подавати написи з переліком отриманих гонорів на бронзовому посуді, застосовуваному в ритуалах вшановування предків. Ці переліки явно свідчать про поєднання матеріяльних та психологічних винагород. В одному наприклад, описано, як король Чен(-ван) (володарював у 1035-1006 роках до н. е.) "зробив" послідовника в докладно розробленій церемонії, надавши йому титула та землі. "Ввечері, — говорить напис, — лорда нагородили багатьма васалами з бойовими сокирами, двома сотнями родин, і запропонували йому користуватися колісницею, що в ній їздив король; ще йому подаровано бронзові оздоби до збруї, плаща, халата, вбрання та капці"[122].

Поки все це працювало, рекет Чжоу був високоефективним. Королі мобілізовували досить великі армії (у дев'ятому сторіччі до н. е. — сотні колісниць) та дістали загальну згоду щодо того, що предки хотіли, аби вони вичавлювали захисні гроші від "варварських ворогів", що оточували світ Чжоу. Селяни в володіннях Чжоу почувалися дедалі убезпеченішими від нападів, обробляли свої поля та годували дедалі більші міста. Замість обкладати землеробів податками, лорди накладали трудові обов'язки. Теоретично поля розташовували сіткою три на три, як дошки для гри в хрестики та нулики. Вісім родин працювали на зовнішніх полях на себе й по черзі працювали на дев'ятому серединному полі на лорда. Реальність, безперечно, була складнішою, але поєднання селянської праці, грабунку та визисків збагачувало еліту. Вони ховали одне одного в мистецьки оздоблених могилах, і хоча приносили в жертву набагато менше людей, ніж аристократи Шан, проте закопували набагато більше колісниць. Вони виготовляли та надписували дивовижну кількість бронзового посуду (розкопано та оприлюднено десь тринадцять тисяч посудин), а письмо поширилося далеко поза межі використання в епоху Шан, хоча й залишалося інструментом еліти.

Однак система мала одну слабкість: вона залежала від усталеної дієти перемог. Володарі забезпечували її протягом майже сторіччя, але 957 року до н. е. король Чжао(-ван) програв. Писати про програш ніхто не хотів, тому все, що ми знаємо про нього, походить з Бамбукових аналіз, хроніки, покладеної у поховання 296 року до н. е. та віднайденої, коли поховання десь шістьма сторіччями пізніше пограбували. Там ідеться про те, що два великих лорди пішли за королем Чжао проти Чу, регіону на південь від володінь Чжоу. "Небо було темним та бурхливим, — говорить літописець, — фазани та зайці були нажахані. Шість армій короля загинули в річці Хань. Король помер"[123].