ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Джеррі (5486), якого комісія з умовно-дострокового звільнення назвала «нахабою», був вражений героїзмом 416-го в умовах жорстоких образ. Він казав: «Я захоплювався стійкою рішучістю Клея і хотів би, щоб він був з нами від самого початку. Він міг би змінити перебіг подальших подій».
У пізніших роздумах 5486-й додав:
Цікаво, коли Клей (416) одним із перших подав приклад реального супротиву, твердо стояв на своєму і категорично відмовлявся їсти сосиски, то інші пішли проти нього. Якби він прийшов до нас раніше, то став би нашим ідеалом. Багато в’язнів говорили, що серйозно боротимуться з системою: оголосять голодування, страйк чи щось таке, проте, коли врешті-решт комусь вистачило мужності зробити це, вони просто пішли проти нього. Вони хотіли зберегти свої маленькі особисті зручності, а не бачити, як хтось дотримується своїх принципів.
Джеррі (5486) зазначав, як неприємно було спостерігати суперечку між 416-м і 7258-м (Клеєм і Габбі) через сосиски та дівчат. Пізніше він мав інше уявлення про істинну природу цього протистояння, але коли воно лише розгорталося, він не бачив справжнього значення. Інакше зробив би щось, щоб утрутитися і розрядити атмосферу:
Я усвідомив, що всі зауважували лише власні страждання і тим самим змушували інших страждати. Було дуже прикро бачити це, до того ж Габбі не розумів, що не зможе побачити свою дівчину не через Клея, а через “Джона Вейна”. Однак Габбі клюнув на приманку і дозволив розірвати його на частини[128].
Тим часом в одиночній камері Клей (416) поводився як справжній буддист. Пол (5704) міг би пишатися ним, якби знав, що Клей використовував щось на кшталт дзенівських тактик психічного виживання:
Я постійно медитував. Наприклад, коли я відмовився від обіду, наглядач Барден вивів усіх в’язнів із камер, намагаючись переконати мене, що через мою поведінку відмінять усі побачення, проте я зважив, що він цього не зробить. Але не був упевненим у цьому, а просто вирахував імовірність.
Я постійно дивився на краплю води з сосиски, що блищала на моїй олов’яній тарілці. Спочатку я спрямовував погляд горизонтально, а потім вертикально. Ніхто не міг вивести мене з себе. У Ямі я пережив справжній релігійний досвід[129].
Цей худорлявий хлопчина зміг віднайти внутрішній спокій завдяки пасивному супротиву. Він контролював своє тіло і не звертав уваги на охоронців. Клей (416) написав зворушливу розповідь про те, як він виграв змагання між особистою волею і встановленою владою:
Відмовившись від їжі на очах старшого наглядача вечірньої зміни, я вперше відчув задоволення від перебування у в’язниці. Мені сподобалося, що я вивів його [Гельманна] із себе. Потім мене кинули до Ями, але я торжествував. Я був майже впевнений, що вичерпав його ресурси, бо спромігся використати їх проти нього. Я усвідомив, що в Ямі буду абсолютно самотнім, а це просто розкіш для мене. Те, що Гельманн карав інших, мене зовсім не хвилювало. Я прорахував те, що цей привілей (побачення з друзями й рідними) наглядачі не можуть скасувати. Я підготував себе до того, що залишуся в Ямі до десятої ранку. Там я був дуже далеким від Клея: я був 416-м. Мені справді хотілося ним бути. Цей номер дав мені нову ідентичність, бо 416-й знайшов власний вихід із ситуації. Я не відчував жодної потреби думати про колишню мужність, бо це все пов’язане із моїм старим ім’ям. Десятисантиметрова смуга світла пробивалася у замкнені двері Ями. Я стежив за цією смугою, і десь години через три мене наповнив спокій. Це була найпрекрасніша річ у тюрмі. Але це не якась суб’єктивна думка. Підіть самі й подивіться. Потім об одинадцятій вечора мене випустили і я повернувся до свого ліжка. Тоді я відчував, що переміг — моя воля виявилася сильнішою за ситуацію. Тієї ночі я спав дуже добре.
ПОПЛІЧНИК ВИКАЗУЄ СЛАБКОДУХІСТЬ
Курт Бенкс розповідає мені, що з усіх наглядачів він найменше поважає і любить Бардена, бо той трохи підлабузник — підлизуючись до Гельмана, живе при ньому причепою. Я відчуваю те саме, хоча, з погляду в’язнів, інші охоронці створювали ще більшу загрозу для їхньої психіки й виживання. Хтось із персоналу підслухав хвастощі Бардена, що минулого вечора він спокусив дружину свого друга. Вони втрьох щотижня грали в бридж, і попри те, що ця двадцятивосьмирічна мати двох дітей віддавна привертала його увагу, він ніколи не мав думки залицятися до неї — до цього часу. Можливо, саме нововідкрите відчуття влади додавало йому хоробрості, щоб обманювати і робити рогоносцем свого старого друга. Якби це було правдою, з’явилася б іще одна причина його не любити. Потім ми ще знайшли у біографії Бардена інформацію про те, що його мати втекла з нацистської Німеччини, і це додало позитивних барв до нашої оцінки цього складного чоловіка.
128
Підсумкове інтерв’ю в’язня.
129
Підсумкове інтерв’ю в’язня, також джерело наступної розгорнутої відповіді.