ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Бунтівна поведінка 5704-го врешті вкрай розлютила Арнетта, який доти старанно демонстрував холоднокровність. Він один із найстарших наглядачів, аспірант факультету соціології, працював у трьох колоніях для неповнолітніх, а також його звинувачували (а потім виправдали) у «таємній організації» протестів на підтримку громадянських прав. У Арнетта найбільше досвіду, щоб бути добросовісним наглядачем. Його не охоплює співчуття до ув’язнених, і він поводиться дуже професійно, хоч що б відбувалося в Дворі. Він чітко формулює свої команди і контролює жестикуляцію. Він став авторитетною особою, на кшталт ведучого телепередачі, адже у нього правильні рухи голови, шиї, пліч і виразні жести. Усі його слова та дії добре продумано. Арнетт — приклад людини, що стримано сприймає все, що відбувається довкола. Важко повірити в те, що його можна вибити з колії або вивести з себе:

Я був трохи здивований власною холоднокровністю, яка супроводжувала мене впродовж усього експерименту.

Я відчував гнів лише один раз через різкий удар, коли Пол (5704) відчинив замок від дверей і ткнув мене в живіт кийком, яким я перед тим тицьнув у нього. У всіх інших випадках я почувався розслабленим. Ніколи не мав жодного відчуття влади чи ейфорії від покарань або наказів іншим[117].

У тюремних умовах Арнетт зміг зрозуміти результати деяких соціальних досліджень:

Раніше я читав, що нудьгу й інші аспекти тюремного життя можна використати, аби дезорієнтувати людей, позбавивши їх відчуття власного “Я”. Тому в’язнів примушують виконувати нудну, монотонну роботу, за погану поведінку одного карають одразу всіх, вимагають ідеального виконання звичних спортивних вправ. Я завжди був чутливим до влади тих, хто вміє керувати соціальними установками, тож намагався відсторонитися від в’язнів, використовуючи деякі з цих методів. Однак я не зловживав ними, щоб не бути надміру жорстоким[118].

Заперечуючи умовно-дострокове звільнення в’язня 5704, Арнетт писав комісії: «Важко перелічити всі порушення 5704-го за цей час: він систематично проявляє непокору і хамить, у нього бувають напади люті й похмурого настрою. Окрім цього, він постійно намагається схилити інших в’язнів до непокори й відмовляє їх від співпраці з охоронцями. Пол поводиться жахливо, навіть знаючи, що за його вибрики покарають інших в’язнів. Дисциплінарна комісія повинна відреагувати на це з усією суворістю й серйозністю».