Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
ОПОЗИЦІЯ «Достоєвський — Гоголь» актуалізує нову психоаналітичну проблематику в пошуці коду національної літератури, пов’язану з розрізненням мови і мовлення. Поставши у єдиному просторі Російської імперії, обидва письменники виявили на основі імітованого голосу і живого голосу приналежність до різних культур — імперської політеїстичної і національної монотеїстичної.
ПРОРОЦТВО Достоєвського дає змогу виявити імітаційний механізм імперської структури, обумовлений втратою материнської матриці. Лише потужна наявність материнської матриці обумовлює потужну спрагу Бога-отця і невичерпну можливість для творчості.
ІМПЕРСЬКИЙ код маскулінності постає як імітована аристократична мужність, яка проявляється в образах різноманітного маскування, типологічну опозицію якого становлять образи злого і доброго блазнів. Найнебезпечнішим проявом імперського суб’єкта є добрий блазень, який імітує Ісуса Христа, несучи в собі неусвідомлений архетип диявола (образ князя Мишкіна в романі Достоєвського «Ідіот» або образ Альоші Карамазова в романі «Брати Карамазови»).
ХИМЕРНА невизначеність імперського суб’єкта призначена вводити в оману несвідомого національного романтика, тому актуалізує в національному світі на кризових етапах його розвитку значущість монотеїстичної традиції, яка сприяє інтеграції національної мужності.
ЯКЩО психопоетика українського класичного циклу ставить головним завданням синтез романтизму з реалізмом, що дає змогу просвітити материнський комплекс і утвердити Бога-отця, то романне пророцтво Достоєвського виявляє, що в лоні імперського кастраційного романтизму формується революційний садоавангардистський характер, який прагне побудувати світ без Бога на основі ерогенної філософії життя, тобто кастраційний романтичний механізм не долається, а фіксується і трансформується в оновлену форму.
3. Психоісторія модерної української літератури
ПСИХОПОРУБІЖЖЯ як духовно-психологічна криза. ПСИХОАНАЛІЗ модерністського бунту: імперський герой-боговбивця і «банда братів». НАЦІОНАЛЬНА та імперська психосемантика істерії. ФАТАЛЬНА жінка-імперія і «банда сестер». ЛЕСЯ Українка як архетипна українська письменниця. МЕЛАНХОЛІЯ О. Кобилянської. ПСИХОСЕМАНТИКА національного еросу у творчості В. Винниченка. УКРАЇНСЬКИЙ меланхолійний психоз 20-х років XX ст. УКРАЇНСЬКИЙ соцреалізм: перверсія державності і психотизація монотеїзму. ОБРАЗ Леніна-Сталіна-Христа. ОПОЗИЦІЯ «О. Гончар — О. Довженко», або перемога маргінальності над аристократичним проектом літератури.
3.1. Модерне європейське порубіжжя: психосемантика кризової мужності і кризової жіночості
Психопорубіжжя в історії національного розвитку аналогічне неврозу в історії індивідуального розвитку. Невроз означає духовну кризу, внаслідок якої має відбутися особистісна і національна трансформація. Порубіжжя — це ситуація випробування, коли руйнується старий світ, в індивідуальній і національній психології відбуваються радикальні зміни. У життя національного суб’єкта несподівано вриваються нові випробування сфери духовності, які активізують інстинкт смерті. Для національного характеру криза має завершитися переходом до більш високого рівня і способу буття, в якому не зацікавлений імперський суб’єкт. Тому з боку імперського суб’єкта активізуються процеси розщеплення, адже це головний психічний захист імперського переслідувача. Сучасний погляд на психологічно-духовну кризу правомірно співвідносить з нею процес внутрішнього оновлення, пов’язаний з символічною «смертю» застарілої сутності[568]. На минулому порубіжжі мова йде про народження модерної української літератури та української державності.
Історико-психологічний підхід З. Фройда, пов’язуючи індивідуальну і масову психологію, розглядає народи як окремих невротиків, які завжди знали (особливим родом знання), що вони колись здолали й убили свого праотця. Спогад уходить в архаїчну спадщину і за певних обставин активізується, тобто з неусвідомленого стану пробивається до свідомості у видозміненій спотвореній формі, актуалізуючи значення національно-релігійної традиції. Механізм дії традиції з психоаналітичного погляду передбачає, що вона повинна пережити витіснення, перебування у неусвідомленому перед тим, як знову повернутися і могутньо задіяти, тобто примусити народ їй підкоритися.
568
Див.: Духовный кризис: Когда преобразование личности становится кризисом: Пер. с англ. / Под ред. Станислава и Кристины Гроф — М., 2000.