Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Судовий процес над батьковбивством — ще один штрих до ерогенного пошуку істини в романі «Брати Карамазови» на основі імперських механізмів розщеплення. Психологіка російського суду, викладена у новелі «Перелюбник думки», зводиться до того, що імітаційний суд химерно й послідовно вихолощує смисл батьковбивства. Цю судову логіку спустошення факту батьковбивства прогнозує іронічна дама Хохлакова на основі винайденого на той час у психіатрії афекту: «А головне, хто ж тепер не в афекті, — ви, я — всі в афекті, і скільки прикладів: сидить людина, співає романс, раптом їй що-небудь не сподобалося, взяла пістолет і убила кого попало, а потім їй все прощають»[554]. Афект, як відомо, з погляду психоаналізу, це — чуттєва, емоційна, неусвідомлена реакція. При наявності стійкого Над-Я у людини виникає потужна протидія афекту злочинності у формі морального страху гріха як страху Божого. Страх, з погляду Фройда, є особливою реакцією відведення небезпечних збуджень у людській психіці. Але імперська маскулінність — це така психологічна сутність, в якої невизначена, амбівалентна батьківська психічна інстанція Над-Я, що й веде до плотолюбного афекту. На афектній психології формується російська «філософія життя», в основі якої лежить культ мускульної сили з перевагою інстинкту смерті над інстинктом життя. Тому імперія з батьківською фігурою злого блазня не лише «отримує афект» батьковбивства, але й афект спустошуючого мовлення, яке імітує християнство і виправдовує батьковбивство на символічному рівні: «Це був афект безумства і божевілля, але і афект природи, яка мстить за свої вічні закони нестримно і несвідомо, як і все в природі… Таке вбивство не є вбивство. Таке вбивство не є і батьковбивство. Ні вбивство такого батька не може бути названо батьковбивством… Чи мені, нікчемному, нагадувати вам, що російський суд є не лише кара, але й спасіння пропащої людини. Нехай у інших народів буква і кара, у нас же дух і смисл, спасіння і відродження пропащих»[555]. Тому коли Альоша з Іваном намагаються порятувати Дмитра від ув’язнення з допомогою втечі в Америку, то Дмитро розпачливо вигукує: «Ненавиджу я цю Америку вже тепер!.. Росію люблю, Олексій, російського Бога люблю…»[556]. Відокремлення російського плотолюбного політеїстичного бога від європейського монотеїстичного — характерна ознака імперського Над-Я, що свідчить про владу диявола у цій психічній інстанції (тому карамазови — чорні люди). На основі відокремлення «російського бога» буде формуватися сталінська імперія.
Отже, Достоєвський показав, що несвідома Російська імперія з чоловіками-батьковбивцями, ерогенними й жорстокими жіночими серцями, хлопчиками-соціалістами моделює незбагненне революційне майбутнє. Невипадково у той самий час (1880 р.), коли Достоєвський написав свій роман, І. Франко сформулював українське уявлення про революційність, називаючи вічним революціонером — дух, науку, думку, волю[557] — ці свідомі аристократичні цінності опонували туманному російському народництву з його непроясненою ідеєю вбивства Бога-отця.
Європейське тлумачення коду карамазовщини і українська реальність
Якщо на несвідомому рівні українському провідному психотипу притаманний асексуальний потяг до смерті, що обумовлює схильність до монотеїзму і становлення філософського мазохізму як потягу до вічного життя, то ерогенний потяг до життя російсько-імперського психотипу обумовлює схильність до політеїзму, або язичництва, як потягу до культу тілесності. «Язичник не помирає, — зазначає Євангеліє від Філіпа, — адже він ніколи не жив. Той, хто повірив в істину, почав жити, і йому загрожує небезпека померти, адже він живе». Тому на порубіжжі головна загроза постане перед українським суб’єктом, коли російсько-імперський суб’єкт буде схиляти його до ерогенного мазохізму як смертельної ситуації. Цю російсько-українську драму не відчитують європейські дослідники. Пророцтво Достоєвського цікавить їх як глибинний авторський самоаналіз, внаслідок якого втратився імперський інстинкт самозбереження й оголилася прихована сутність російсько-імперського механізму, який загрожує європейській цивілізації.
554
Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы. — С. 578.
555
Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы. — С. 750—751.
556
Там само. — С. 766.
557
Франко І. Гімн // І. Франко. Твори: В 2 т. — К., 1981. — Т. 1. — С. 33.