Студії з української етнографії та антропології

Виняток із зазначених форм української сорочки складають оригінальні сорочки лемків, з безліччю зборок навколо коміра, на грудях та на спині, з розрізом не спереду, як то буває звичайно, а ззаду, на спнні (табл. XIII, g). Подібні сорочки, як ми вже згадували, носять там і жінки, тільки розріз в жіночих сорочках роблять не на спнні, а збоку, копо лівого плеча.

б) Одежа нижньої половими тіла.

І Зверхня поясна одежа. Пояс. Пояс у чоловічому костюмі грав, безперечно, далеко важливішу ролю, ніж у жіночому. Щодо чоловічих доісторичних поясів, то ми про них знаємо так само мало, як і про жіночі, але є багато вказівок, шо принаймні вищі стани суспільства,— а між ними і військовий стан, мали вже нерідко й метальові пояси чужоземного виробу.

1 Загалом дитячі сорочки такі самі, як і а дорослих, але вони значно довші. В одному, наприклад, селі Бердичівського повіту на Київщині (с Сопин) нам довелось бачити більш як ЗО літ тому дитячу сорочку «з книшами», цебто з ромбічними візерунками на грудях та на спині.

а прості люде задовольнялись шкуратяними поясами, що Тх залізні та бронзові пряжки трапляються І в деренлянських і в сіверянських похоронах. Те саме ми бачимо і за князівських часів, коли, певне, починається вже й вживання бавовняних поясів. Східні впливи, що попередили козацьку добу української Історії та були й за її часів, принесли з собою й ріжнобарвні коштовні пояси з шовкових тканин, що їх постачання зі Сходу не припинялось до кінця ХѴШ століття. Автор відомих «Денних Записок» Я. Маркович доручав своїм людям купити для нього в Персії «поясів сутих два», а в другому місці згадує за купівлю «хлопцям на пояси павистої тканини». Під впливом моди на східні пояси в Слуцькому, а потім і по инших містах засновані були, з ініціативи польських панів, цілі фабрики східніх поясів (persiar-піе). На цих виробах трапляються й російські тавра, які вказують на те, що ці пояси мали збут і серед українських козаків; цей факт підтверджений також присутністю таких поясів у колекціях українських історичних річей, як, наприклад, в Музеї В. В. Тарновського в Чернигові тощо; в XIX столітті у козаків були ще сильно поширені так звані каламайкові пояси з особливої тканини, шо виробляли її спеиіяльно для цих поясів. Ми згадували за бавовняні їх наподоблення; на місце цих поясів прийшли, нарешті, вовняні пояси червоної, зеленої, рідше синьої барви, що їх носять і тепер. Говорячи за пояси, не можна не згадаїи за старовинні чумацькі череси и формі довгого та вузького замшевого мішка з пряжкою на одному кінці та ремінцем на другому та ше за сучасні, також шкуратяні, хоч уже й «юхтові» пояси од 20-ти до 30-ти, а то й більше сантиметрів завширшки, з кількома кишенями та 5-ма чи 6-ма защеиками, в формі ремінців з пряжками; їх і тепер носить майже все населення Карпатів, а особливо бойки та гуцули. На Волині, а також І в Галичині, в дуже великому вжитку значно вужчі пояси з кількома додатковими ремінцями, які звичайно обсаджені мідними гудзиками; до них причеплена калитка чи гаманець з причандалами для паління тощо.