Студії з української етнографії та антропології

10. Вірування 21

У розуміннях українського народу, як і в розуміннях инших народів, що не підлягли ще остаточно шкільному впливу, заховалось багато пережитків колишніх вірувань, цебто переконань, які склалися не емпіричним шляхом, а на підставі здогадів та припущень, що стосуються головно до тих ділянок, що їх пізнання досягають люде дуже поволі та з великими труднощами.

Заступаючи знання, нірування тримаються дуже вперто, зміняючись, однак, протягом часу та легко вбираючи в себе нові елементи, що бувають занесені ззовні В залежності від цього вірування заховують в собі цілі наверствуваннн ріжннх культур та впливів, що серед ннх розібратись часом буває гяжко в найвищій мірі, а коли це н можливо, то тільки йдучи шляхом

довгого та уважного порівнюючого вивчання. Українські вірування знаходяться саме в такому стані, а до того ще й саме вивчення їх провадили досі без жадної системи, їх постійно плутали або з фольклором, або з народним календарем, а то ще з народною медициною тощо, та переплутували одне з одним, наслідком неясности основних підстав історії релігій взагалі.

Коли сліди грубого фетишизму в українських віруваннях встигли вже стертися майже цілком, то слідів анімізму та антропоморфізму в них є ще вдосталь. Дуже багато в них також і пережитків старовинних, переважно ще індоєвропейських вірувань та культів. Сюди належать, наприклад, майже всі вірування, що стосуються до сил та явищ природи, до деяких тварин та ріжних надприродних істот; сюди належать також і ті акти чину, що випливають із цих вірувань та які становлять, головно, старовинні частини обрядів. Особливо оригінального та спеціяльного українського в них або немає майже нічого, або єсть дуже мало, тим більше, що дуже значна кількість пізніших вірувань або залежних від них актів чину встигли проникнути на Україну, почасти через посередництво ріжних космографій, азбуковників, бестіаріїв та иншої середньовічної літератури, а почасти способом ізустних запозичень. Такі, наприклад, забобони щодо тяжких днів на тижні, ріжних прикмет; сюди також належать: зав'язування вузликів, певні способи гадання та чарування, дуже багато формул заклинання тощо. Скільки-будь детальний огляд усіх українських вірувань у цій статті, явна річ, не є можливий, і нам поневолі прийдеться обмежитися найбільш цікавими їх категоріями, виділяючи при тому по змозі все, що стосується не стільки до вірувань,, скільки до ізустної народної словесности, яка знайде собі місце у главі про український фольклор. Але що вірування перетворюються на кожному кроці в міфи й легенди, то нам, ясна річ, не можна буде не звертатися до цих останніх, щоб відтворити останки колишніх вірувань або принаймні розв'язати питання про їх походження.