Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
ремінь обходить навколо верхнього краю штанів, але його протягають не в рубець, а в пришиті для того особливі петельки. У сербів та у чорногорців існують штани, дуже близькі формою до зазначених лемківських. У лемків також зустрічаємо ще один спосіб уникнути утворення згаданих складок: це трикутні, а навіть і чотирьохкутні вирізи вгорі на штанах, вони нагадують иноді німецький гульф, але без гудзиків, та тримаються на спільному реміні. Отже, деякі очкуриі штани, так само як і північні штани до паска, наближаються до західньоевропейського крою.
Штани на Україні найчастіше шиють з простого грубого полотна; з нього часто для цього роблять пейстрю, цебто набойку, переводячи з різьбленої дошки на полотно олійною фарбою візерунок у вигляді вузеньких продовжних смужок синьої або чорної барви; заможніші люде часом шиють собі штани з китайки або з сірого черкасину. За штани козацьких часів з тонких сукон або з шовкових тканин, явна річ, нема вже тепер і згадки. До числа особливостей гуцульських штанів, шо їх шиють майже завше з червоного, рідше синього, сукна, треба додати ше вишивання яскраво-жовтими або зеленими вовняними нитками на внутрішньому боці нижнього краю штанини, що його завше загортають догори,— оздоба, що, здається, трапляється ше тільки у хевсурів.
Такими самими візерунками, що й на штанах, вишивають гуцули й краї своїх онуч із червоного сукна та капців, цебто також червоних суконнин коротких чоловічих панчох. Подібну, спільну з кавказькими народами І з пів-денними слав’янами, рису гуцульського костюма спостерігаємо і на пончо хах, що їх плетуть з барвистої вовни з дуже яскравими та складними візе рунками.
Взуття чоловіків на Україні майже нічим не відріжняється од жіночого, і тому нам не треба його окремо описувати Чоловіки, так само як і жінки, тільки в дуже небагатьох місцевостях носять личаки; геть частіше, особливо літом, носять постоли та майже скрізь, особливо зимою, ходять в чоботях, які якщо й відзначаються чим від жіночих, то хіба що не такою старанністю виробу та почасти матеріялом, бо одночасно з тим, як вищі стани перестали носити національний костюм, чоловіки перестали носити й кольорові сап'янці. Вийшли також із ужитку й підвісні підковки, а звичайні підковки щільно прибивають до каблуків і косять їх і тепер, так само як і колись.
Инші приналежності чоловічої одежі
Ціпки, топірці, тобівки, дзьобні, кубки тощо. Конечною приналежністю кожного жонатого чоловіка, хазяїна, чи газди, е ціпок, цебто звичайна палиця, вирізана з ліщини або з молодого дубця. Палиця ця дуже проста, звичайно не загнута; її ніколи не фарбують, але деякі охочі до палиць оздоблюють її візерунками, вирізаними на корі. У гуцулів замісць палиці вживають топірець, що має на верхньому кінці насаджену невеличку, найчастіше мідну сокирку, оздоблену часом більш-менш мистецькою різьбою. Останніми часами мідні сокирки заміняють часто на дерев’яні з ріжннмн інкрустаціями Крім топірців, у гуцулів уживають також оздоблені палиці, але їх носять самі тільки замужні жінкн. Тобівка — це невеличка шкуратяна торбинка; з одного боку на ній мідна тиснена бляха або понабивані мідні цвяшки; її носять через плече на реміні, що також обсаджений в кілька рядів дрібними цвяшками з мідними головками. Жінки, а в будні й чоловіки, носять замісць тобівки дзьобню чи дзьобеньку, цебто торбинку, пошиту з вовняної, звичайно картатої, матерії, часом з ріжнимн нашивними оздобами. А раніше, поки австрійський уряд чи скорше польська адміністрація не заборонила носити зброю, вони ходили з пістолями за поясом та носили через плече кубок, цебто дерев'яну пороховницю напівкуляетої форми; ії округла поверхня дуже гарно оздоблена інкрустаціями з мідних пластинок, слонової кости, перламутру тощо; часом пороховпицю робили з розвиллн оленячих рогів, оздоблених різьбою, тощо.