Індоарійські таємниці України
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Індоарійські таємниці України». Краткое содержание книги:
Широке залучення індійського та іранського мовного фактографічного та культурологічного матеріалу дозволило по-новому осмислити давні й нинішні українські реалії, пояснити низку винятково важливих для вітчизняної історії термінів та імен, показати, що назви «Україна», «Русь», «українці», «козак» сягають тисячолітніх часових глибин.
І що українська історія творилася рівнобіжно з історією найдавніших цивілізацій світу.
16. Шекера
Козацьке прізвище Шекера засвідчене в «Реестре Запорожского войска 1756 года». Його мають Шекера Ярмола (12; Васюринський курінь), Шекера Олексій (72; Пластунівський курінь), Шекера Василь (86; Тимошівський курінь), Шекера Трохим (91; Шкуринський курінь), Шекеря Іван (43; Кодлівський курінь).
Сюди ж, очевидно, відносяться й інші козацькі прізвища, <292> близькі до наведених прізвищ фонетично, але дещо трансформовані. Таке припущення підтримує те, що, зокрема, на українському грунті часто звуки ч/ш іноді змішуються, наприклад, Бучма й Бушма, Чудря і Шудря, Чандала й Шандала. Тож цілком може бути, що й прізвище Шекера може видозмінитися в Чекера. Тоді до наведеного списку долучається ще низка козацьких прізвищ: Чекер Самійло й Костя (8; Брюховецький курінь), Чекересаб Савка (9; Брюховецький курінь), Чекерес Степан (24; Джерелівський курінь), Чекерис Грицько (87; Тимошівський курінь). Очевидно, до цього досить розлогого списку слід долучити прізвища ще двох козаків Іванівського куреня Секергей — Іван і Лук’ян (28, 35).
Зі списку видно, що в деяких куренях по кілька носіїв прізвища Шекера, зокрема, в Брюховецькому, де служили Самійло й Костя Чекери. У цьому ж курені був і Чекересаб Савка. Дещо незвичні форми прізвищ — Чекера й Чекересаб, проте нема сумніву, що в них спільна основа — Чекер. Так само в Тимошівському курені два козаки — Василь Шекера та Грицько Чекерис, у яких ми теж припускаємо прізвища зі спільною основою Шекер/Чекер. Коли щодо Самійла й Кості Чекерів можна припустити, що вони близькі родичі (брати або син і батько), то щодо Василя Шекери й Грицька Чекериса такого сказати не можна — це вочевидь неспоріднені кровно козаки.
Таке розмаїття в написанні прізвищ — Шекера, Шекеря, Чекер, Чекерис, Чекерес, Чекересаб і Секергей — спонукає думати, що прізвища були досить незвичні для записувачів, хоча водночас і досить поширені. Принагідно зазначимо, що прізвище Шекера знає і «Реєстр Війська Запорозького 1649 року», тобто ще за понад сто років до «Реєстру» 1756 року. Що прізвище Шекера існувало в часи Богдана Хмельницького засвідчують прізвища козаків Івангородинської сотні Чернігівського полку — Шекеренко Протас та Шекгеренко Хведор (РВЗ, 486). Прізвище Шекгеренко цікаве тим, що воно, судячи з усього, подає придихове кг/кх, не збережене в слов’янських мовах, але збережене в індійських. Це може допомогти при з’ясуванні походження і значення прізвища Шекера й похідних від нього.
Із сучасних носіїв цього прізвища можна відзначити Шекеру Анатолія Федоровича, відомого українського хореографа, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 2000-го року за балетні вистави останніх років.
Імовірно, до розмови причетні й гідроніми: Шекерянка — потік у <293> Рахівському районі Закарпатської області (вона ж — Шекеринка); Шекирівський — потік у Верховинському районі Івано-Франківської області (с. Голови); Шекелівка — потік у Надвірнянському районі цієї ж області (с. Микуличин); тут же — потік Шекелівський (СГУ, 620). Сюди ж, очевидно, Чекерева — рукав Дніпра у Кіровоградській області (СГУ, 602). З чого видно, що ареал поширення гідронімів на Шекер охоплює переважно Закарпаття і Прикарпаття, хоча відмічені й на сході України. Козацьке прізвище Шекерявий у козака Черкаського полку Остапа Шекерявого (РВЗ, 65), деякі дослідники виводять із діал. шекеряти — «шепелявити» (РВЗ, 565). Справді, українська мова знає слова шегерявий — «шепелявий», яке вважається діалектним і засвідчене в колишньому Лохвицькому повіті (Він трохи шегерявий). Є і слово шегеря — різновид танцю (У Київі заказали, щоб шегері не скакали; СУМ, ІУ 490). Проте наявність гідронімів із цим компонентом заперечує тлумачення прізвища Шекера від дієслова, тим більше діалектного, із значенням «шепелявити», попри навіть те, що українці добре знають прізвище Шепель. Бо річки чи потоки так називатися не можуть. Це видно й на прикладі козацького прізвища Баглай, яке виводилося від діал. баглай — «ледар», «нероба» і яке теж відбите в українських річкових назвах (ТРС, 177–186).
Українське прізвище Шекера співставляється з індійським іменем Шекхара — «Корона», «Вінець» (СРС, 653). В «Океані сказань» кашмірського поета Сомадеви (ХІ ст.) імена з шекхара мають царі: Ґунашекхара — «Корона чеснот»; Чандрашекхара й Індушекхара, «Місяцекоронний» — епітет Шіви; зачіску його прикрашає півмісяць — один із неодмінних атрибутів цього бога, а про те, як це сталося, розповідають давньоіндійські міфи; Падмашекхара, «Лотосокоронний» — повелитель небесних музик-ґандгарвів; Канчанашекхара, «Золотокоронний» — слон, здатний витати в піднебессі тощо. Ім’я Кулашекхара (хінді Кульшекхар) — «Вінець/Корона роду», мав цар, правитель князівства Траванкор. Заради служіння богові й улюбленої справи — поезії він зрікся престолу, але вславився як поет і увійшов у давні поетичні антології. Цар у романі «Кадамбарі» давньоіндійського письменника Бани (VІІ ст.) Шрінґарашекхара — «Вінець/Корона любові».
Епітетом Харашекхара — «Корона <294> Хари (тобто Шіви)» означається священна Ґанґа. Так само на означення Ґанґи вживається епітет Уґрашекхара — «Корона Уґри», де Уґра — ім’я того ж Шіви. Місяць означається епітетом Шівашекхара — «Вінець/Корона Шіви». Тунґашекхара, «Гора-корона» — назва священної гори.
Якщо вдатися до сучасних індійських імен і прізвищ, то й серед них чимало з цим компонентом. Найпопулярніше тут ім’я і прізвище Чандрашекхар. Його мають Чандрашекхар Азад — борець за незалежність Індії; політичний діяч 80 — 90-х років ХХ століття Чандра Шекхар і Чандрашекхарам Веллурі — індійський письменник, що писав мовою телугу, однією з дравідійських мов, поширених на півдні країни. Індійський учений-астрофізик Субраманьян Чандрашекхар (1910–1995) отримав 1983 року Нобелівську премію…
Особливо цікаві цейлонські (шріланкійські) факти, де теж маємо численні прізвища й імена з шекхара. Щоправда, дещо трансформовані, але ближчі до українського варіанту. Для прикладу візьмемо хоча б прізвища цейлонських учених.
Віджесекера Н.Д. — автор книги «Цейлонський народ» (1950) і низки статей. Санскритська форма прізвища — Віджаяшекхара, що значить «Корона/Вінець перемоги».
Обеєсекера Ґ. — автор книги «Земля Тенуре в землеробському Цейлоні» (1967, Кембрідж). Санскритська форма прізвища — Абгаяшекхара, «Вінець/Корона безстрашшя» (санскр. bhaya — «страх» споріднене з укр. боятися, а — заперечна частка не).