Індоарійські таємниці України

Санскр. shiva — бог, руйнівник світу, один із трьох верховних богів індуїстського пантеону (СРС, 646). Іконографічно зображається з тризубом, як і його дружина — Шівані, досл. «Шівина» (дружина Рудри — Рудрані, «Рудрина»).

Найдавнішим свідченням про Шіву вважають рельєфне зображення на хараппській печатці, де людина сидить у йодічній позі в оточенні тварин. У санскриті є слово shiva у значенні «темно-сірий», «сизий», «сивий» (Гусева, 91). Тому цілком можливо, що ім’я Шіва споріднене з укр. сивий, тим більше, що його їздовою твариною є сірий бик. Деякі дослідники вважають, що ім’я Шіва походить від дравідійського shivan — «червоний», «рудий», що й собі ймовірно, зважаючи, що Шіва споріднений із Рудрою, а ім’я Рудра теж тлумачать як «Червоний», «Рудий».

В індуїстський пантеон Шіва увійшов, сумістившися з ведійським Рудрою. Він приніс низку характеристик, нових, як вважають дослідники, для культових уявлень арійців, зокрема, високу роль жінки в суспільстві, отже, й роль богині-матері. Вважається, що трактування жіночого начала як існуючої в світі реальності, без якої неможливий вияв творчої енергії чоловічого начала, увійшла до індуїзму з релігійно-філософських уявлень доарійських народів.

Шіва згадується в ранніх пам’ятках серед міфічних персонажів, які мали дві статі. У такому аспекті Шіва відомий під іменами Нара-Нарі, тобто Чоловік-Жінка або Джаґанпітрі-Джаґанматрі — Батько світу-Мати світу. В цьому разі він зображається у вигляді людської постаті, права половина якої — чоловіча, а ліва — жіно<299>ча. З поклонінням двостатевому Шіві пов’язане особливе релігійне ставлення до гермафродитів, збережене в Індії досьогодні.

Із Шівою асоціюються уявлення про йоґу, його називають Махайоґі — «Великий йоґ». Багато міфів мовлять, що коли Шіва поринає в медитацію, ніхто не сміє її порушити. Як Махайоґі він зображається в подобі відлюдника з напівзаплющеними очима, що самотньо сидить у горах на оленячій шкурі. Він посипаний попелом, прикрашений браслетами й поясом із зміїв, волосся закручене в жгути й зібране на маківці у вузол. Зачіску прикрашає півмісяць.

Шіва втілює руйнування і зоветься Махакала — «Великий чорний» або «Великий час». Вважається, що він час від часу руйнує світ і перетворює його на порох, а потім знову створює з цього пороху світ. Руйнування — необхідна передумова творення, тому бог-руйнівник одночасно і бог-творець. Сутність речей незнищенна, тому руйнування, занепад — це просто процес безнастанних перемін у всесвіті. Все минає, все занепадає і відтворюється. Те, що ми вважаємо безперервним існуванням, насправді постійна, поступова й непомітна зміна. Зараз людина вже не та, якою була десять років тому, навіть хвилину тому вона була іншою. Все підлягає руйнівній дії Часу, і ніщо в світі не вічне. З цією іпостассю Шіви пов’язане й уявлення, що чоловіча енергія не може творити, не виявляючи себе як руйнівне начало. Як Махакала Шіва зображається в подобі чорної людини моторошної зовнішності, прикрашеної гирляндою з черепів, що виконує танок шаленства — танок руйнування.

Існує уявлення про зв’язок Шіви зі смертю і з Ямою, якого також називають Махакала. Міфи мовлять, що ночами Шіва відвідує шмашани — місця спалювання померлих, прикрашає себе черепами, танцює і п’є з чаші, зробленої з черепа. У цій подобі він має ім’я Капалін — «Черепун», «Черепник». «Махабгарата» каже, що саме Шіва зробив Яму володарем світу померлих.

Численні й різноманітні аспекти Шіви: він усемогутній, величезний і водночас маленький, як змія; він з одним обличчям і чотириликий; він — бик із золотими рогами і антропоморфний покровитель черід худоби, супроводжуваний биком; він — філософ, творить думкою і водночас — нищитель життя; він топче ногами незнання, що породжує нестриманість почуттів, але сам віддається нестримному шалу руйнування; він дає богам і людям нищівну й нездоланну зброю і сам б’ється з богами й людьми; його називають Всеблагим, Всемилостивим, про <300> нього мовлять, що на прохання бога-творця Брахми він створив покару за нечестиві діяння; він рятує світ від смертельної отрути, але й сам не щадить нічийого життя в нападі гніву — відрубав голову своєму синові Ґанеші, спопелив бога кохання Каму тощо.

Особливо широкими стали його функції після злиття з ведійським Рудрою. Він зцілювач людей і худоби, батько рослинності, прабатько змій, він проявляється в усьому живому на землі. У «Махабгараті», яка прославляє переважно Вішну, без кінця підкреслюється, що Шіва-Рудра — найсильніший із богів, наводиться 150 його імен, серед них і такі, як Крішна й Вамана — втілення Вішну. Описи 425 жертвоприносин йому у ведійській літературі, просякнуті почуттям благоговійного страху й безпорадності людини перед його всюдисущою могуттю.