Піонери або Біля витоків Саскуеханни

— Доброго ранку, містере Ван дер Скол, — привітався Едвардс. — Здається, сьогодні в домі судді має бути клопітний день.

— Доброго ранку, містере Едвардс, якщо це ваше справжнє ім'я, бо, оскільки ви не тутешній, ми не маємо інших доказів цього, крім вашого власного свідчення, про що я чув від судді Темпла, — доброго ранку, сер. Справді, сьогодні тут, мабуть, буде чимало роботи, хоч про це можна було б і не згадувати, ви й самі це помітили, як людина спостережлива, — правда, зовнішність буває оманлива. Так, сьогодні тут буде чимало роботи.

— Може, у вас є важливі папери, які треба переписати?

— Так, у мене є важливі папери, як ви, безперечно, помітили й самі, — бо у вас очі молоді, — і ці папери треба переписати.

— Тоді я зайду до вас у контору, візьму найтерміновіші з них і перепишу до вечора.

— Завжди буду радий бачити вас у своїй конторі, сер, чи в будь-якому іншому місці, бо цього вимагають — звичайно, якщо не йдеться про те, щоб приймати когось у своєму домі проти власного бажання, бо мій дім — моя фортеця, — цього вимагають правила ввічливості, але ці папери цілком конфіденціальні, отже, їх ніхто не має права читати, крім тих (суворий наказ судді), для кого це прямий обов'язок, тобто службовий обов'язок.

— Ну що ж, сер, коли мої послуги не потрібні, то дозвольте розпрощатися. Але прошу пам'ятати, що я зараз маю вільний час і — можете переказати судді Темплові — що я згоден поїхати з будь-яким дорученням у будь-який край світу… аби лиш не дуже далеко від Темплтона.

— Я неодмінно перекажу йому, сер, усе так, як ви сказали. До побачення, сер. А втім, стривайте, містере Едвардс, — принаймні всі вас так називають. Чи мушу я охарактеризувати судді вашу пропозицію як послугу, що входить у ваші безпосередні обов'язки, а отже, як таку, що не потребує спеціальної винагороди, крім тої, що обумовлена контрактом, чи як пропозицію додаткової послуги, за яку вам належить (відповідно до угоди, що ви її маєте укласти) додаткова винагорода після того, як будуть виконані умови угоди?

— Та як вам завгодно, — відповів Едвардс. — Я тільки бачу, що в судді якийсь клопіт, і хотів би хоч чимсь допомогти йому.

— Благородний намір, сер, наскільки можна судити з того першого враження, яке часто бува» хибним, і він додає вам честі. Я перекажу ваші слова, молодий джентльмене, — принаймні зараз ви здаєтесь мені джентльменом, — і неодмінно сповіщу вас про результати переговорів сьогодні, о п'ятій годині після полудня, як буде на те божа воля та якщо ви даєте мені таку нагоду.

Двозначне становище Едвардса і його характер викликали деякі підозри в законника, а юнак, у свою чергу, звик до неясних і обачних висловлювань юриста й не образився на нього. Він одразу ж зрозумів, що містер Ван дер Скол хоче втаїти суть справи навіть від особистого секретаря судді, і не дуже брався його розпитувати, тим більше, що юриста важко було зрозуміти навіть і тоді, коли він намагався виразно висловлювати свої думки. Вони розпрощалися біля воріт, і містер Ван дер Скол з поважним і заклопотаним виглядом пішов до своєї контори, стискаючи під пахвою паку паперів.