#Галябезголови
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7671-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «#Галябезголови». Краткое содержание книги:
— У тебе тиждень, — відповів. — І тримай мене в курсі.
Тьома повеселішав, бо наївно вважав: обдурив битого життям і кар’єрною драбиною полковника. Вже бачив, як швиденько випитає у Галі, де й у кого той кейс із грішми… Полковник очікуватиме, поки спливуть дні, які він подарував Тьомі, а Тьома за цей час встигне вже якось хитро розпорядитися грішми!
Нормальний план? Нібито! Припхався додому аж під вечір, здивувався затишку, який повернувся до квартири на Березняках разом із дружиною. «Не відволікатися!» — наказав собі, бо збирався оперативно викласти Галі розклад їхнього життя на найближчі дні. Той магічний розклад, на думку майбутнього психолога, мав повернути у їхні стосунки довіру і стати основою розмови про кейс із грошима. Вже завтра поведе дружину на шопінг, і хай купує все, що їй тільки заманеться, на суму, приміром, у п’ять тисяч гривень. Чи десять… Потім зазирнуть до пристойного, але не дуже дорогого ресторану. До «Іль Моліно», наприклад, чи близького «Позітано». І під бокал пристойного, але не дуже дорогого італійського вина Тьома намалює Галі прекрасну картину їхніх майбутніх захопливих подорожей, адже вони обов’язково подорожуватимуть після того, як… дружина вилікується.
— Не можна їй поки говорити, що ніякого ВІЛу у неї немає, — вирішив.
Пішов до кухні, на смачний запах, і вже приготувався повідомити дружині про завтрашній шопінг, та наштовхнувся очима на Галин живіт, бо ж майже всі речі залишилися у Затятовому, тож не знайшла нічого кращого, ніж вдягнути Тьомині старі спортивки і короткий топ по груди, в якому влітку бігала до Дніпра, тож голий живіт світив блідою шкірою. І гострими ребрами, наче тиждень не їла.
«Так схудла! — подумав розгублено. — А раптом вона реально хвора?.. Дідько, що робити?» Плани — бемц і нема! Втекти б! Навіть смикнувся до дверей, та Галя, що саме ворожила біля плити, озирнулася…
— Щось сталося? — спитала насторожено.
— Тільки не лякайся! Благаю! — пішов до дружини, на морді така печаль, наче всі біди світу на майбутнього психолога навалилися.
— Що сталося, Тьомо?!
— Зараз! Тільки спокійно! Що на плиті? Деруни? Відстав! Сядь, Галю!
— Не хочу!
— Та не нервуй! Я ж поряд! Як же вчасно я знайшов тебе, дівчинко моя!
— Тьомо…
— Галю, я не дам їм скривдити тебе!
Завмерла. Сині очі потемнішали від страху. Мовчала! Дідько, мовчала, а Тьомі так потрібно було Галине запитання для того, аби моторошно і невідворотно його страшилка охопила дружину сталевими пазурами. А вона так підло мовчала! Та заради Бога…
— Галю!
— Тьомо… — отямилася, заговорила. — Я помираю?
— Що?! Ні! Ні! Вони хочуть убити тебе, але ж ти не одна, мила! Я поряд! Хіба я дозволю…
— Вбити?.. — жах у голосі. — Хто хоче мене вбити?!
Врешті! Кивнув. Глянув на дружину напружено.
— Кейс із грошима. Чому ти не розповіла мені про кейс із грошима, який на твоїх очах вкрали біля «Белли»?
— Хіба до того було? Нас же того дня пограбували…
— А, точно! — Тьома уже й забув, як списав на «нагле пограбування» програш грошей, які взяв з Галиної заначки. «Дідько, якого я питаю казна про що?! Треба сконцентруватися на головному! — розгнівався на себе. — Про що я зараз?.. А! Кейс!»
— Так от! Кейс із грошима!
— У кейсі, який вкрали біля «Белли», були гроші? — спитала Галя.
— Галю, тобі видніше, — обережно натякнув Тьома. — Там ти була! Не я! Але є люди… Дуже конкретні безжальні і впливові люди, які вважають, що ти… знаєш, де гроші!
— Гроші чи кейс?
— А є різниця? — Тьома ошелешено зиркнув на Галю. Твою наліво! Так Галя і справді причетна?..
— Не знаю.
— А що ти знаєш?
Знизала плечима.
— Нічого…
— Так, зачекай! Може, я надто кострубато пояснив, але ти маєш право знати про небезпеку, яка тобі загрожує, — рознервувався. — Коли тебе тут, у нашому домі, не було… Коли ти поїхала і я не знав, де тебе шукати… До мене приходили бандюки!
— Які бандюки?
— Галю, не такі, як в кіно! У житті все набагато страшніше! Я ж казав: конкретні впливові люди, які не зупиняться ні перед чим! Вони шукали тебе!
— Мене?
— Так, люба! Ти мене взагалі слухаєш? Або ти признаєшся їм, де кейс і гроші, або ці люди спробують реалізувати свої погрози! А погрози у них теж цілком конкретні: сказали, що вб’ють… Та ми цього не допустимо, скажи? Я поряд з тобою, Галю.
Тьома замовк, уп’явся у дружину напруженим допитливим поглядом: налякав до відриву башки чи ще намагається аналізувати?..
— Галю…
— Чому ти згадав про це зараз? — прошепотіла Галя.
— Бо повертався додому, і мені здалося, — може, тільки здалося! — що я здалеку побачив тих людей поряд із нашим будинком!