#Галябезголови

Йому тоді виповнилося лише тридцять п’ять. Чи — вже тридцять п’ять, бо доти навіть не здогадувався: що то є — любов? Заробивши капітал на будівельних матеріалах, тільки входив у медичну бізнес-сферу, тільки почав поставляти в країну медичне обладнання для стоматології й дерматології. І на презентації нових приладів для апаратної косметології перетнувся з тридцятирічною лікаркою Юлією Володимирівною Литвин. Незаміжня дерматологиня з міського шкірно-венерологічного диспансеру підробляла у салоні краси, тому мала професійний інтерес до апаратної косметології. Презентація була гамірною і трохи анархічною, з вином і музикою після офіційної частини, і коли Чорнобай побачив біля вікна нереально красиву жінку з бокалом вина, то лише сильно захотів її. Бо і до того вечора часто хотів різних жінок, незважаючи на те, що мав дружину. І не просто хотів, але і мав їх, коли траплялася нагода. Усівся за столик навпроти вікна, пив вино, дивився на жінку. Вона помітила погляд мужчини. Усміхнулася так, що Чорнобаєві стало гаряче, пішла до виходу з конференц-зали готелю, де проходила презентація. Чорнобай міцніше вчепився у бокал і пішов за жінкою услід. Він не знав, хто вона, як її звуть, чи вільна і чому взагалі опинилася тут. Він просто хотів поцілувати вуста, які тільки-но так обпікаюче усміхалися. Бачив: ось вона повільно йде просторим коридором, минає один хол, другий, підходить до важких дверей, розчиняє їх, прослизає всередину якогось приміщення. Без вагань увійшов за жінкою вслід і на мить осліп, бо в кімнаті було темно.

— Хто тут? — почув м’який жіночий голос.

— Я… — відповів, наче це говорило про нього хоч щось!

Намацав рукою вмикач, натиснув. Спалахнули лампи… Вони були у просторій кімнаті з великим дзеркалом на одній стіні. З меблів — тільки журнальний столик, пара крісел і добрий десяток стільців, а також кілька вішаків із верхнім одягом. Скоріш за все, готель виділив цю кімнату для жінок, які прийшли на презентацію: тут можна було не тільки залишити пальта і куртки, а й підправити макіяж, причепуритися.

Красуня стояла посеред кімнати: незворушна, гордовита. Дивилася на Чорнобая так, наче з інтересом спостерігала за новою забавою: а далі що? О-о-о… Він уже таке бачив не раз! Що ж! Тим цікавіше! Жбурнув бокал на підлогу, бо заважав. Той — дзень! І не розбився!

Вона, здається, більше здивувалася саме цьому! Глянула на бокал, перевела погляд на чоловіка. І раптом розреготалася азартно, весело. Крига скресла. Вода понесла її до моря. Підхопила і Чорнобая, кинула до Юлі. Обійняв за шию. Міцно. Впився вустами у її вуста, цілував, мов п’яний. Від того збуджувався, цілував ще гарячіше. Обхопив жінку за стегна і не знайшов у всій кімнаті з кріслами-стільцями зручнішого місця, ніж жорстке дерев’яне підвіконня…