Вибрані твори в двох томах. Том II

— Ну ти й виступи.

— Виступлю. — Маринка встала. Чорні блискучі брови її ворухнулися. — Павка вірно сказав, що Ілька та Левка зараз і не впізнати. У Левка з Ільком зараз хороша дружба. Я думаю, що це вона й допомогла їм стати кращими… А от Павка обіцяв допомагати хлопцям, а не допомагав…

Павка блиснув скельцями окулярів.

— Так вони ж самі не захотіли. Я пропонував — відмовились.

— А знаєш ти, чого відмовились? Бо не вмієш з хлопцями дружити.

— Та що ти, справді?.. — обурився Павка. — Давай по суті!

— А я й так по суті. Справжньої дружби у нас в загоні ще немає. Ось тільки Ілько та Левко по-справжньому дружать. Незабаром перехідні екзамени. А чи всі до них готуються як слід? Не всі. Хто готується, а хто — на «як-небудь» надіється. Давайте будемо по-товариському допомагати одне одному. Домовимось, хто по якому предмету кому допомагатиме…

Видно, що Павка був незадоволений виступом Маринки, але нічого не міг їй і заперечити, і тільки сухо та діловито сказав:

— Онищук внесла хорошу пропозицію. Хто ще хоче сказати?

— Я хочу, — підняв руку Сашко В'юн.

— Давай.

— Я за те, що Маринка сказала, — промовив він і сів. В кімнаті засміялися. А Сашко розсердився:

— А чого ви смієтесь? Я сказав те, що думаю.

— Правильно, — погодився Павка, зверхньо посміхаючись. — Хто ще?..

— У мене є кілька слів, — сказав дядя Влас.

Прошу вас, Власе Микитовичу, — запобігливо сказав Павка.

— Я дуже радий за Ілька та Левка, — почав дядя Влас. — Радий, що сьогодні всі ви, їхні товариші, мовите про них добре слово. Не пригадую, хто саме, але колись один мудрий чоловік сказав, що найбільша перемога в людини — це перемога над самим собою. А ось Левко та Ілько і спромоглися перебороти самі себе… Бачив я їх обох, щодня бачив. І про гулянку забудуть хлопці, і про пустощі всякі, а сидять та вчаться, допомагають один одному. І правильно каже Маринка, що їхня дружба хай буде добрим прикладом. Легко дружити, коли живеться легко. Ніяких тобі обов'язків, ніяких труднощів. А от коли важко стає, то тут кожен і показує своє нутро — друг він чи не друг. І взагалі людина він чи тільки зветься людиною. А життя ж здебільшого не буває легким. Отож і треба, щоб ви не забували одне про одного і щоб законом вашого життя стало: один за всіх і всі за одного.