Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Логіко-граматичне тлумачення вживаних словосполучень (формулювань) «нотаріус та (чи, або) інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії» свідчить про те, що, формально, у статтях Закону України «Про нотаріат» як родове поняття для позначення осіб, які вчиняють нотаріальні дії, вживається поняття «посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії», а нотаріуси розглядаються як один із видів таких посадових осіб, оскільки між словами «нотаріус» та «посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії» вжито слова «та (чи, або) інша». Інший висновок можна зробити при логіко-граматичному тлумаченні формулювань (словосполучень), вжитих для позначення осіб, які вчиняють нотаріальні дії, у ч. 1 ст. 52; ч. 1, 2 ст. 53; ч. 1 ст. 54, ч. 1, 3 ст. 57, ст. 59, 75, 76, 79 Закону України «Про нотаріат», в яких говориться про нотаріальні дії, вчинювані нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів Рад, оскільки у тексті цих статей слово «інші» між словами «нотаріуси» та «посадові особи» відсутнє.
Проте навіть визнання нотаріуса (як приватного, так і державного, оскільки різниця у їх правовому статусі зводиться лише до об'єму повноважень (перелік дій, що вчинюються приватними нотаріусами, дещо вужчий — див. ст. 34, 36 Закону України «Про нотаріат») та форми оплати вчинення ними нотаріальних дій, в той час як правові наслідки вчинюваних ними нотаріальних дій однакові) посадовою особою у розумінні ст. 2 Закону України «Про державну службу» ще не дає підстав визнавати їх службовими особами відповідно до п. 1 примітки до ст. 364.
Нотаріус (як приватний, так і державний) не виконує організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків ні постійно, ні тимчасово, ні за спеціальним повноваженням відповідно до наведеного розуміння змісту таких обов'язків ПВСУ. Крім того, приватний нотаріус не обіймає ні постійно, ні тимчасово жодної посади на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, пов'язаної із керівництвом діяльністю інших осіб чи розпорядженням матеріальними цінностями таких підприємств, установ чи організацій, як і не обіймає постійно чи тимчасово жодної посади у державних органах. Фактично правовий статус приватного нотаріуса такий же, як і фізичної особи — підприємця.
Немає достатніх підстав для визнання нотаріуса і представником влади, який виконує його функції за спеціальним повноваженням. Хоча нотаріус і приймає рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, повноваження на їх прийняття на нього покладаються не правомочним органом або службовою особою у встановленому законом порядку, а безпосередньо Законом України «Про нотаріат».
Керівні (до 29 червня 2001 р.) та просто (з 29 червня 2001 р.) роз'яснення ПВСУ з питань поняття службової особи та змісту функцій чи обов'язків, виконання яких є підставою для визнання тих чи інших категорій осіб службовими, не дають підстав для визнання окремих категорій осіб (нотаріусів, лікарів, педагогів, експертів, приватних підприємців та ін.) службовими особами. Очевидно, що у зв'язку із набранням чинності КК України 2001 р. ПВСУ повинен уточнити свою позицію із зазначених та інших питань, оскільки є підстави для її уточнення.
Окремі вчені вважають, що державні і приватні нотаріуси є службовими особами. Зокрема, О.О. Дудоров пише, що «діяльність нотаріуса (як державного, так і приватного) пов'язана з реалізацією повноважень на вчинення юридично значимих дій, здатних породжувати, змінювати або припиняти правовідносини, з видачею документів, які надають права або звільняють від обов'язків. Тобто врешті-решт діяльність нотаріуса носить організаційно-розпорядчий характер, а тому він є службовою особою у кримінально-правовому значенні цього поняття»[357]. Визнають приватного нотаріуса службовою особою Н. Єгорова[358], Л. Ільковець та О. Крючкова[359], В. Комаров та В. Баранкова[360].
На думку Р. Максимовича, нотаріуса можна визнати службовою особою у разі, якщо він виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, скажімо, коли він відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про нотаріат» є завідувачем і очолює державну нотаріальну контору, здійснюючи керівництво підпорядкованими йому працівниками, а також за ознакою виконання адміністративно-господарських обов'язків при здійсненні функцій податкового агента відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» набрав чинності з 1 січня 2006 р.
Р. Максимович вважає, що нотаріуса можна визнати службовою особою при нарахуванні податку при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, тому що ці дії становлять собою виконання адміністративно-господарських обов'язків, тобто полягають в управлінні чужим для нього майном[361].
357
Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально- правова характеристика: Монографія. — К.: Юридична практика, 2003. — С.662.
358
Егорова Н. Субъект преступлений против интересов службы // Законность. — 1998. — № 4. — С. 11.
359
Ільковець Л., Крючкова О. Спеціальний суб'єкт злочину у сфері службової діяльності // Вісник прокуратури, — 2003. — № 7. — С.66.
360
Комаров В., Баранкова В. Законодавство про нотаріат: очікувані зміни // Право України. — 2003. — № 11. — С.61–62.
361
Максимович Р. Чи с нотаріус службовою особою? // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 12. — С.162–163.