Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

Щодо створення «фіктивної юридичної особи», дії особи, яка на своє ім'я зареєструвала таку юридичну особу, і дії особи, яка організувала створення і реєстрацію такої юридичної особи, мають кваліфікуватися залежно від того, усвідомлювала чи ні особа, яка зареєструвала на своє ім'я суб'єкта підприємництва — юридичну особу, справжню мету її створення: якщо усвідомлювала, то її дії повинні кваліфікуватися як виконавця злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК, а дії особи, яка організувала створення зазначеної юридичної особи, — як організатора з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК. Якщо ж особа, яка зареєструвала на своє ім'я юридичну особу — суб'єкта підприємництва, не усвідомлювала справжньої мети ЇЇ створення, то вона не підлягає кримінальній відповідальності за відсутності в її діях всіх обов'язкових ознак суб'єктивної сторони складу злочину фіктивного підприємництва. Виконавцем (посереднім) же цього злочину є у такому випадку особа, яка створила суб'єкт підприємництва — юридичну особу із зазначеною у диспозиції ч. 1 ст. 205 КК метою, шляхом використання дій особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності за вчинені нею дії відповідно до закону, — за відсутності вини.

Щодо кримінально-правової оцінки дій, вчинених від імені суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, створеного з метою прикриття незаконної діяльності чи здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, то особа, яка є власником та/або номінальним (формальним) керівником, яка вчинила дії, що об'єктивно є зловживанням владою чи службовим становищем, перевищенням влади або службових повноважень чи службовим підробленням, якщо вона не усвідомлювала їх справжнього характеру, вважаючи, що вони є законними, кримінальній відповідальності за ст. 364, 365 чи 366 не підлягає. За наявності підстав дії такої особи можуть кваліфікуватися за ст. 367 КК. Дії ж особи, яка фактично здійснювала управління зазначеним суб'єктом підприємництва, використовуючи як «прикриття» особу, яка лише формально вважалась його керівником, мають кваліфікуватися як виконавця (посереднього) відповідного службового злочину. Підставою для такої кримінально-правової оцінки дій «формального» і «фактичного» виконавців службових злочинів є положення, сформульоване у ч. 2 ст. 27 КК: виконавцем (співвиконавцєм) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.