Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
Фалмін неодноразово чув про так зване Останнє Випробовування, до якого його готували ось уже півроку, однак ніхто не пояснив значення та сенс цього дійства. На думку спадали різноманітні змагання, перегони або ж тести на логіку, однак розум хлопчика не зміг би і здогадуватися про справжню суть Випробовування.
— Гаразд, Фалміне, тобі потрібно займайтися. — сказав по хвилині мовчання вчитель Хольдар, будучи чимось збентежений, — Через годину чекатиму тебе у Вежі Хитрості. Будемо битися проти зеленого дракона.
— Справжнього? — із надією спитав Фалмін, якого дістало битися лише із ілюзіями та манекенами. Він же ж воїн, як-не-як!
— Не цього разу, учню. До битви із справжнім змієм тобі ще тренуватися і тренуватися, однак повір, Фалміне, коли цей день настане і твій меч спробує драконячої крові — ти будеш готовий.
Через півтора дні Фалмін швидко домчав до села Білий Хутір, де домовився зустрітися із Гібді. Це місце чаклун обрав по тій причині, що тут його сприймали дуже добре, ніхто не намагався заколоти уві сні чи обдерти як липку. Багато чого доброго Фалмін зробив цьому селу, особливо мешканці пам'ятали свій порятунок від дракона, який вирішив попалити поселення, котрі лежали найближче до річки Брао. Білий Хутір розрісся посеред лісу, але сотні років людської осілості зробило своє діло: тепер навколо поселення були великі поля та навіть з'явився ставок, який колись був болотом.
Відразу після прибуття Фалмін направився до знайомої сім'ї хлібороба Лешака Бавара, який разом із дружиною порпався по господарству. Двоє його молодших синів ганяли за сусідським собакою, отримуючи за це стусанів від грізної матінки Ординії. А найстарша донька — дев'ятнадцятирічна Пельга — прала білизну біля джерельця, яке протікало прямісінько за будинком.
Почулося тупотіння підков і біля дерев'яних невисоких воріт почулося іржання коня. Господар глянув очима, що запливли потом, примружився, придивляючись до гостя, а коли впізнав Фалміна, усміхнено крикнув синам:
— Ану, розбишаки, відчиніть ворота! Ординія, чому обісця не заметене? Давай-давай, гості приїхали!
— Ага, гості ще вчора приїхали! Цей бісів карлик у нас майже всю сивуху випив, і ти допоміг йому непогано! Краще б буряки із картоплею сховав подалі в погріб, зима бач яка люта! — набундючилась господиня, дивлячись на нового гостя з-під лоба.
— Ординія, не ганьби мене! Забула, як він нашу хату врятував від дракона паскудного? — чоловік говорив це не дуже голосно, аби не чув Фалмін. — А може, тобі нагадати, як він тебе твою доньку із вогню дістав?
Дружина його ще трішки полютувала, але змирилася, якоїсь миті просто вгамувалась і спокійно пішла до хати накривати на стіл. У двір заїхав чорний як смола кінь, вершник зіскочив на землю і, взявши жеребця за вудило, повів в глибину двору, до сараю.
— Фалміне Мальгардський! — до нього стрілою підлетів Лешак, червоні щоки й кучеряве чорне волосся якого було видно ще здалеку. — Почомкаємся?
Фалмін, який дуже не любив таких ніжностей, був змушений обійняти Лешака і якомога щиріше посміхнутися, адже не хотів образити цих людей. Він поглянув за спину чоловіка й побачив біля хати Пельгу, яка в тоненькі білій суконьці й кожушку, наче привид пронеслася від джерельця до дверей хати й завмерла, побачивши чаклуна. Дівчина мала незвичайно великі сірі очі, які здавалися ще більшими на фоні маленьких дівочих губ, брів і носика, всіяного веснянками. Її чорне красиве волосся було заплетене в грубу дівочу косу, якій могла позаздрити кожна друга із Білого Хутора.
Дівчина глянула на гостя пронизливим поглядом, але лише на мить, після чого забігла в хату з корзиною, в якій лежала випрана білизна.
— Ти ж пам'ятаєш Пельгу? — прослідував за поглядом Фалміна Лешак. — Це її ти врятував з лап дракона, за що я буду вдячний все своє життя.
Фалмін, зачарований вродою дівчини, лише легко поклонив головою на знак вдячності за такі слова, а сам ще якусь мить дивився на те місце, де тільки що стояла юна донька хлібороба.
— Ну, а де мій… — Фалмін запнувся, як зненацька з хати вилетів Гібді, лише в одній нічній сорочці, але з курячою ніжкою в руці.
— Я тебе курвиного сина каструю, аби ти своїм добром по хаті не світив! — почувся неймовірно розлючений голос Ординії. — Ти бачиш який, побачив дівчину молоду і все, вже хвостом своїм веляє! Штани одягни! — господиня викинула на двір штани гнома, той спокійно, як ні в чому не бувало підняв їх і повільно надягнув.